Taras Tkachuk

 

LOCAL GROUPS WITH PAINTED POTTERY OF TRYPILLIA-CUCUTENI CULTURE

(STAGES BII – CII, 4200-3300 BC)

 

Article is devoted to local groups of Trypillia-Cucuteni culture with painted pottery in period near 1000 years, from 4200 up to 3300 BC (or stages of Trypillia BII, CI and CII) which were explored at the territory of Romania, Moldova and Ukraine.

 

Тарас Ткачук

(Національний заповідник “Давній Галич“, Галич. Україна)

 

ЛОКАЛЬНО-ХРОНОЛОГІЧНІ ГРУПИ КУЛЬТУРИ ТРИПІЛЛЯ-

КУКУТЕНЬ З МАЛЬОВАНИМ ПОСУДОМ

( ЕТАПИ В II - C II).

 

 

Етап В II (4200-3900 В.С.) (Карта 1)

На початку етапу В II (близько 4 200 В.С.) в Буго-Дністровському межиріччі, на півдні трипільсько-кукутенської ойкумени, на поселеннях типу Раковця на столовому посуді почав домінувати монохромний чорний розпис. Посуд із заглибленою орнаментацією і біхромним розписом ( чорна і червона фарби) став складати незначний відсоток керамічного комплексу (Попова Т.А. 2003. С. 129). На превеликий жаль, матеріалів цього поселення опубліковано дуже мало, що не дозволяє детально аналізувати цей важливий комплекс.

До поселень типу Раковця належать Флорешти V, найкраще опублікована пам’ятка цього типу, і Михайлівка IV (Тодорова Т.Д. 1992. С. 58 - 72). На Побужжі до них належать Немирівське і Станіславка (Полищук Л.Ю. 1989. С. 30).

Для раковецьких розписів були характерні схеми у вигляді горизонтальних S-подібних дуг з потовщеннями у вигляді лінзоподібних овалів на покришках і посудинах з округлими плечиками, “хвилясті розписи” на покришках а також на вінцях і туловах кратерів, “лицьові мотиви” на біноклеподібних посудинах і амфорах. С.М. Рижов намітив виділення поселень типу Раковця в особливу раковецьку групу з двома фазами, ранньою раковецькою і пізнішою мерешовською ( Рижов С.М. 1993. С. 91 - 92; Рижов С.М. 2003. С. 29 - 33). Радіокарбонних дат для раковецьких пам’яток поки що немає.

Пізніше, десь близько 4 000 В.С, почалося інтенсивне поширення монохромної стилістики розпису у всі боки трипільсько-кукутенської ойкумени. Оскільки в цей час в різних регіонах культури помітні великі стилістичні відмінності орнаментації посуду, ми пропонуємо виділити мерешовську фазу в окрему групу. Пам'ятки мерешовської групи займали Середнє Подністров'я, межиріччя Середнього Прута і Дністра, а також долину ріки Бахлуй і формувалися на основі традицій раковецької групи. До найкраще опублікованих поселень належать Мерешовка-Четецує III (Сорокин В.Я. 1990. С. 97-98), Бринзени VIII ( Маркевич В.И. 1983. Фот. 70-72), Більче Золоте Парк II (Kadrow S, Sokhackiy M, Tkachuk T, Trela E. 2003. S. 55-61, S.77. Ryc. 8, S.78, Ryc. 9), Кукутень-Четецує ( Petrescu-Dimbovita, Valeanu M-C. 2004. Fig. 141,1; fig. 144, 5; fig. 146, 4, fig. 147, 1, 6, fig. 149, 1, 6; fig. 151, 3; fig. 154, 9; fig. 160, 2; fig. 161, 4; fig. 164,1), Березова, ур. Берег (Корвін-Піотровський О.Г. Гусєв С.О. 2000. С. 38, рис. 2). Але все ж кераміки з цих поселень опубліковано мало, тому про керамічні комплекси мерешовської групи можна скласти лише загальне уявлення.

Найбільш характерні розписи: горизонтальні S-подібні петлі з перехватами у вигляді чорних лінзоподібних овалів, навскісних стрічок, чорних кіл. Найчастіше вони нанесені на амфори з плавними плечиками. Поширеною була схема “лицьовий мотив”, яку малювали на амфорах, біноклеподібних посудинах, кубках, покришках і вінцях кратерів. “Хвилястий мотив” розпису наносився на амфори. Часто на амфорах, кратерах, горщиках зустрічаються розписи у вигляді горизонтальних і вертикальних S-подібних дуг з потовщеннями у вигляді чорних лінзоподібних овалів. На покришках і амфорах зображувалися також орнаментальні схеми у вигляді негативних лінзоподібних овалів. Зрідка малювали спіралі, які закінчувалися чорними лінзоподібними овалами.

Для мерешовського поселення Бринзени VIII опублікована одна радіокарбонна дата: Bln-2429: 5360 ±65 B.P. 4224± 93 B.C. (Бурдо Н.Б., Відейко М.Ю. 1998. С. 23).

Середню частину Середнього Подністров'я і Верхнє Подністров'я в середині і кінці етапу В II займали поселення I фази розвитку шипинецької групи. До найкраще опублікованих пам'яток належить Незвисько III ( Черныш Е.К. 1962. С. 45-58; Ткачук Т. 1999. С. 11-16).

Для розписів посуду I фази шипинецької групи властива біхромія, коли основний розпис наносився чорною фарбою, а в як додаткову використовували білу або червону фарби. Серед орнаментальних схем домінують S-подібні вертикальні дуги з лінзоподібними вертикальними потовщенями, схеми “Tangentenkreisband” з великими чорними колами в їхніх серединах. Цими схемами розмальовували переважно амфори. Великі чорні кола також приєднували тонкими лініями до широких тангент. На кратерах зображували характерні для шипинецької групи хрестоподібні зірки. В цей час їх утворювали чорні лінзоподібні овали. Особливістю шипинецьких розписів є вертикальні чи навскісні чорні, білі або червоні стрічки, нанесені поверх орнаментальних схем.

Зважаючи на перераховані риси, до I фази шипинецької групи, на нашу думку, належить поселення Бодаки, розташоване у верхів'ї ріки Горинь. Столовий посуд цього поселення також має стрічки, нанесені поверх орнаменту, і кратер, розмальований хрестоподібними зірками, які утворені лінзоподібними овалами. Як додаткові використовували, як у Незвисько III, червону і білу фарби (Скакун Н.Н., Старкова Е.Г. 2003. С. 150, с. 151, рис. 2, 7, 10, 14).

У Середньому Побужжі, в середині етапу В II утворилася група, яка отримала назву середньобузької. Найкраще опубліковані пам'ятки цієї групи Сосни (Гусєв С.О. 1995. С. 107, рис. 28) і Ворошилівка (Гусєв С.О., Заєць І.І. 1993. С. 68, рис. 9, с. 69, рис. 10, с. 70, рис 11, с. 71, рис. 12). Основні орнаментальні схеми розпису столового посуду середньобузьких поселень знаходять аналогії в керамічних комплексах мерешовських пам'яток. Але кратери, розмальовані хрестоподібними зірками, і біла фарба у розписах як додаткова дозволили С.О. Гусєву висунути гіпотезу про міграцію населення з Верхнього Дністра ( Гусєв С.О. 1995. С. 238). На нашу думку цими мігрантами були носії традицій I фази шипинецької групи.

На сході, в басейні ріки Синюхи, в середині етапу В II утворилася володимирівська група. Найкраще опублікована столова кераміка з Володимирівки (Пассек Т.С. 1949. С. 53; Пассек Т.С. 1949. С. 103 - 106; Якубенко О.О. 1992. С. 64; Рижов С.М. 1993. С. 111).

Для керамічних комплексів володимирівської групи характерні двоярусні і одноярусні горизонтальні S-подібні петлі з перехватами у вигляді чорних лінзоподібних овалів, чорних кіл, навскісних стрічок. На амфорах малювали горизонтальні і вертикальні S-подібні петлі з потовщеннями посередині у вигляді великих чорних лінзоподібних овалів, на вінцях кратерів - хвилеподібні стрічки, на грушоподібних посудинах і амфорах малювали хвилеподібні схеми, на амфорах зображували “лицьові мотиви” і “ совині лики”, на кубках розташовували метопно-тангентні розписи. Невелика кількість столового посуду була орнаментована заглибленим орнаментом.

Наприкінці етапу В II володимирівські пам'ятки змінили поселення небелівської групи (Рижов С.М. 1993. С. 101-114).

 

Початок етапу С I (3900-3600 В.С.) (Карта 2)

 

На основі мерешовських традицій у межиріччі Середнього Прута і Середнього Дністра виникла петренська група, яка у своєму розвитку пройшла декілька фаз (Рижов С.М. 2003. С. 142).

На нашу думку, до I фази петренської групи належить добре опублікована епонімна пам'ятка Петрени ( Штерн Э. Р. 1906. Табл. I - XII; Полищук Л.Ю. 1982. С. 93 - 100 ). Про це свідчать певні архаїчні риси в його столовому посуді. Наприклад, “лицьові мотиви” розпису на кубках, S-подібні дуги з потовщеннями посередині.

Другу фазу розвитку можна розділити на дві підфази. До першої підфази належать поселення Главан I (Бикбаев В.М. 1992. С. 101 - 117) і Бернашівка II (Ткачук Т. 1993. С. 122-126; С. 173; Колесников А.Г., Ткачук Т. М. 1993. С. 48 - 53).

До другої підфази II фази петренської групи, на нашу думку, належить поселення Липчани, ур.Сад (Збенович В.Г., Шумова В.А. 1989. С. 101-106). Кераміка цієї пам'ятки має цілу низку рис притаманних для поселень групи Бахлуй (кукутенських, за старою номенклатурою) (Збенович В.Г., Шумова В.А. 1989. С. 105). Крім цього, серед липчанського посуду були знайдені імпорти східних локальних груп - чечельницької і томашівської. Томашівський імпорт має стилістичну ознаку у вигляді загнутого “вусика” біля чорного великого кола в метопно-тангентній схемі розпису біконічної посудини. Ця ознака, на жаль, не зображена на рисунку в публікації поселення (Збенович В.Г., Шумова В.А. 1989. С. 103, рис. 4, 5). Але вона дуже важлива для синхронізації Липчан, ур. Сад, з томашівською групою, де подібні “вусики” з потовщеннями були характерними ознаками метопно-тангентних розписів біконічного посуду до II фази (включно) розвитку групи. Пізніше їх не зображували.

Для петренських керамічних комплексів були характерні схеми розпису “Таngentenkreisband” або горизонтальні одноярусні S-подібні петлі з перехватами у вигляді сегменів, або стрічок на грушоподібних чи біконічних посудинах; S-подібні горизонтальні дуги на кратерах; схеми “лицьовий мотив”, деколи спрощені, на амфорах; “совині лики” на біконічних посудинах з ручками. Сама форма посуду стала більш видовженою, зникли характерні для етапу В II м'які S-подібні профілі посуду, вінця кратерів і грушоподібних посудин стали коротшими, профілі вінець втратили лійчастість, стали прямими.

Група Бахлуй, поселення якої займали долину однойменної ріки, в румунській Молдові так само сформувалися на мерешовській основі.

Підоснова формування групи Бістріца поки що до кінця не з'ясована. Звертають на себе увагу архаїчні (етап Кукутень А-В) витоки орнаментації столового посуду пам'яток цієї групи у вигляді подвійних навскісних великих хрестів і негативних горизонтальних S-подібних дуг (Сucos S. 1999. Fig. 29, 30).

У північній частині Середнього Подністров'я і Верхнього Подністров'я продовжувався розвиток шипинецької групи. Тут знаходилися поселення її II фази. До найкраще опублікований пам'яток належать Шипинці Б (Кандиба О. 2004). Орнаментація столового посуду в значній мірі продовжувала розвиток схем, які виникли на I фазі розвитку групи. Правда, форми посуду стали більш видовженими.

Між петренською і шипинецькою групами з початку етапу С I існували пам'ятки контактної зони. На їхньому столовому посуді можна побачити розписи, властиві для обох традицій. Це поселення Коновка, ур. Пуцита (Шмаглій М.М., Рижов С.М., Дудкін В.П. 1985. С.45- 52. С. 47, рис. 4); Ходоровці, ур. Паюк (Ткачук Т. 2002. С.103, рис. 4); Бринзени IV (Маркевич В.И. 1981. С. 14- 18. С. 17, рис. 6-7. С. 18, рис. 9).

Поселення Бринзени IV має радіокарбонну дату: Bln-2430: 5020± 60 B.P. 3838 ±83 B.C. (Бурдо Н.Б., Відейко М.Ю. 1998. С. 23).

Підоснова чечельницької групи також до кінця не з'ясована. Можливо, в її основі знаходилися мерешовські і середньобузькі пам'ятки. В своєму розвитку вони пройшли три фази.

До I фази розвитку групи, можливо, належить поселення Немирове (Гусєв С.О. 1995. С. 112, рис. 31; С. 115, рис. 32), яке, на нашу думку, датується початком С I.

Поселення Черкасів Сад II (Полищук Л.Ю. 1989. С. 34-49) і Чечельник ( Косаківський В.А. 1993. С. 97 - 108) належить до II фази розвитку групи.

Для чечельницького столового посуду властиві “хвилясті” схеми, фестонні розписи, а також горизонтальні S-подібні дуги на біконічних посудинах, такі ж дуги малювали на грушоподібних посудинах.

На початок і середину етапу С I припадає існування I і II фаз томашівської групи ( Круц В.О.,Рижов С.М. 1985. С. 46-50).

Столовому посуду томашівської групи властиві гострі ребра. На ньому зображуються метопно-тангентні схеми розпису, фестони,“совині лики”,“лицьові мотиви”, схеми “Tangentenkreisband”, горизонтальні S-подібні дуги з потовщеннями у вигляді великих чорних лінзоподібних овалів.

У межиріччі рік Росі і Дніпра на основі небелівських традицій виникла I фаза канівської групи. Для неї характерна консервація архаїчних небелівських рис розпису столового посуду (Овчинников Е. 2003. С. 276-277).

 

Кінець етапу С I (3600-3500 В.С.) (Карта 3)

 

На кінець етапу С I припадає початок змін в середовищі культури Кукутень-Трипілля. На периферії петренської групи з'явилися такі пам'ятки, як Варваровка XV ( Маркевич В.И. 1981. С. 26-29. С. 31, рис. 33- 34; С. 32, рис. 35), Шури I ( Бикбаев В.М. 1989. С. 50-61; С. 55, рис. 2; С. 56, рис. 3) і Валя Лупулуй II в долині ріки Бахлуй (Nitu A. 1884. P. 129, fig. 32, 3-6; P. 130, fig. 4,6).

Для керамічних комплексів цих поселень характерні округлотілі форми посуду і великі, плавно відігнуті назовні вінця. Іншою поширеною формою посуду стає посудина з плавними плечиками і високою циліндро-конічною горловиною. Деколи під ії основою розташовували наліпи. В розписах почали використовувати набагато більше червоної фарби.На нашу думку, ці поселення можна віднести до I фази бадразької групи.

Поселення I фази бадразької групи співіснували з пам'ятками петренської групи, на що вказує велика петренська посудина, знайдена в Шурах I (Бикбаев В.М. 1989. С. 56, 19).

Радіокарбонне датування Варваровки XV: Bln-2480: 4990 ±60 B.P. 3776± 89 B.C. і Валя Лупулуй II: Grn-1982: 4950± 60 B.P. 3722 ±63 B.C. (Бурдо Н.Б., Відейко М.Ю. 1998. С. 22-23).

Не виключено, що на цей час припадає перша міграція в басейн ріки Синюха, де були побудовані поселення косенівської групи.

Радіокарбонне датування першого пізньошипинецького шару печери Вертеба біля с. Більче Золоте на р. Серет, лівій притоці Дністра, в якому знайдені керамічні імпорти II фази бадразької групи, в певній мірі компенсує відсутність таких дат для бадразьких пам'яток: Кі-8277: 4940 ±80 В.Р. (біля 3 640 В.С.) (Kadrow S., Sokhackiy M., Tkachuk T., Trela E. 2003. S. 67-68; S. 83, ryc. 14, 1-4; S. 121, ryc. 87, 2).

Бадразькі пам'ятки II фази розвитку, такі, як Старі Бадражі (Маркевич В.И. 1981. С. 30-33, С. 34, рис. 40), зайняли майже всю територію петренської групи в межиріччі Прута і Дністра, а також долину ріки Бахлуй, де раніше існувала окрема локальна група. Бадразька експансія припинила існування петренсько-шипинецької контактної зони. Ці землі частково зайняли бадразькі поселення,такі, як Коновка, ур. Пуцита ( пл. 1, 2) (Шмаглій М.М., Рижов С.М., Дудкін В. П. 1985. С. 48-50; С. 50, рис. 6), Поливанів Яр I (Попова Т.А. 2003. С. 151, рис. 95, 5, 6). Вони зайняли навіть землі, які раніше заселяла шипинецька група, наприклад, Дарабани II ( Пассек Т.С. 1950. С. 47-56).

Бадразькі столовий посуд розвивав попередні керамічні традиції. В цей час розпис часто повністю вкривав всю посудину від денця до вінця. Дуже часто використовувалася червона фарба. Миски розмальовувалися з обох боків. У розписах домінували великі вертикальні лінзоподібні овали, з'єднані тангентами, хоча все ще малювали схеми “ Tangentenkreisband” і “ совині лики”.

В цей час в долині ріки Бістріці продовжували існувати пам'ятки однойменної групи. В басейні ріки Тротушул утворилася група, яка в своїх керамічних комплексах мала певні спільні риси з бадразьким посудом. Найкраще з поселень групи Тротушул опублікована кераміка з Тиргу Окна-Подей (Matasa C. 1964).

Шипинецька група пізньої, III фази розвитку дуже зменьшилася територіально. В цей час вона займала лише Лівобережжя північної частини Середнього Дністра і Лівобережжя Верхнього Дністра.

На нашу думку, на лівому березі Середнього Дністра продовжували існувати петренські поселення III фази розвитку цієї групи. Серед мальованої кераміки поселення Ялтушків I знаходимо елементи властиві бадразькій орнаментиці, наприклад, групи крапок на кубку (Рижов С.М. 2003. С.141, рис.1, 15).

На правому березі Середнього Дністра населення петренського поселення Сороки-Озеро викопало рів шириною 8 м і глибиною не менше 2,6 м. ( Черныш Е.К. 1970. С. 77). Датування першого шару цього поселення ВМ-495: 4940± 105 В.Р. 3556 ±120 В.С. ( Бурдо Н.Б., Відейко М.Ю. 1998. С. 23) співпадає з періодом бадразької експансії.

На сході в цей час існували поселення III фази чечельницької групи. На синхронізацію III фази шипинецької групи і III фази чечельницької групи вказує пізньошипинецька мальована посудина, знайдена на чечельницькому поселенні Стіна IV (Ткачук Т., Якубенко О. 2003. С. 271, рис. 4,2). Крім цього, серед мальованого посуду поселення Стіна IV знайдена значна кількість петренського посуду ( 14%) керамічні імпорти томашівської групи (Ткачук Т., Якубенко О.. 2003. С. 265-274), а також декілька імпортів, які зараз можна віднести до бадразьких.

Канівська група в цей час (II фаза розвитку) перебралася на лівий берег Дніпра, де були засновані поселення типу Крутухи-Жолоб (Бузян Г.М., Якубенко О.О. 1998. С. 59-60; Бузян Г.М. 2003. С. 8-13). Керамічні комплекси цих поселень знаходилися під впливом бадразьких традицій, про що свідчать округлотілі столові посудини з високими плавно відігнутими назовні вінцями, а також п'ятиуста посудина, аналогію якій дослідники цих поселень справедливо знаходять серед бадразького посуду (Бузян Г.М., Якубенко О.О. 1998. С. 59, рис.1, 17).

Не виключено, що бадразькі керамічні традиції передавалися через поселення косенівської групи.

На Середньому Подніпров'ї, наприкінці етапу С I сформувалася багатокомпонентна локальна група, яка, на думку дослідника цих пам'яток, складалася з раніших чапаєвських і пізніших лукашівських (Круц В.А.1977). На нашу думку, пам'ятки цих двох типів можна об'єднати в одну локальну групу, що підтверджують одночасові імпорти мальованого посуду томашівської і канівської груп на цих поселеннях.

Радіокарбонні дати також свідчать про їхню одночасовість. Для Чапаївки отримані дати: Bln-631: 4870 ±100 B.P. 3642± 119 B.C.; Kи-880: 4810± 140 B.P. 3540 ±164. Для Євмінки I : UCLA-1671B: 4890 ±60 B.P. 3687 ±55; UKLA-1466B: 4790 ±100 B.P. 3525 ±121 ( Бурдо Н.Б., Відейко М.Ю. 1998. С.23).

 

Початок етапу С II ( 3500-3300 В.С.) (Карта 4)

 

 

На початку етапу С II в межиріччі Середнього Прута і Середнього Дністра на основі бадразьких традицій сформувалася бринзенська локальна група (Маркевич В.И. 1981. С. 62-63).

Розташування бринзенських поселень Середнього Подністров'я і Попруття на високих останцях і велика кількість зброї, знайденої на них, свідчить про неспокійні часи. Реалізуючи свою “антистресову програму“ (Манзура И.В. 2000. С. 270-287) частина бринзенського населення відійшла на північ, дійшовши до верхів'я ріки Случ, де вона заснувала поселення Колодяжин, Коржівку-Селисько II, Коржівку Баштан (Kruts V., Ryzhov S. 2000. P. 97, fig. 4; p. 99, fig. 6; p. 104) і Горині, де знаходилося поселення Хорів I (Пелещишин М. 1997. С. 47-65).

Під сильними бринзенськими впливами на пізньошипинецькі традиції на Лівобережжі північної частини Середнього і Верхнього Дністра утворилася кошиловецька локальна група. Про це свідчать округлотілі форми кошиловецького посуду з високими плавно відігнутими назовні вінцями, стилістика деяких розписів, кістяні кинджали, форми кістяних та рогових знарядь праці, зброї, а також прямі керамічні імпорти знайдені на кошиловецькому шарі поселення Більшівці, ур. Кути, і II кошиловецькому шарі печери Вертеба (Kadrow S., Sokhackiy M., Tkachuk T., Trela E. 2003. S. 69-70, s.71-72, s. 92, ryc. 21, 8; s. 92, ryc. 23, 5).

Радіокарбонне датування II шару Вертеби: Ки-8271: 4800 ±100 В.Р. і кошиловецького горизонту поселення Більшівці: Ки-8273: 4840± 80 В.Р. 3610 ±100 В.С.; Ки-8272: 4770 ±80 В.Р. 3 520 ±100 В.С. вказує на синхронність перших фаз бринзенської і кошиловецької груп.

Бринзенська група існувала досить довго, на що вказує радіокарбонне датування поселення Жванець I : Kи-6743: 4480± 40 B.P. 3209 ±106 B.C.; Kи-6745: 4530± 50 B.P. 3205 ±98 B.C. (Videiko M.1999. P.40).

Питання кінця існування петренської групи все ще залишається актуальним. Поки що важко інтерпретувати два фрагменти петренського столового посуду, знайденого на пізньобринзенському поселенні Жванець I. Можна лише сказати, що у випадку наявності ранішого петренського шару, на цій пам'ятці було би знайдено значно більше петренського посуду у перевідкладеному стані.

Про можливу синхронізацію найпізнішої фази петренської групи з бринзенськими пам'ятками свідчать радіокарбонні дати двох петренських поселень, Сорок-Озеро : ВМ-455-494: 4792 ±105 В.Р. 3225±126 В.С. і Варваровки VIII : Ки-601 4370 ±180 В.Р. 3091 ±262 В.С. (Бурдо Н.Б. Відейко М.Ю. 1998. С. 23).

Вирішити це питання дозволить детальне вивчення керамічних комплексів поселень Сороки-Озеро і Варваровки VIII, з метою пошуку можливих бринзенських імпортів, бо опублікованих матеріалів з цих поселень явно недостатньо. Також для них потрібні нові серії радіокарбонних дат.

Опублікована відносно недавно серія радіокарбонних дат для великого поселення III фази томашівської групи Тальянки дозволяє синхронізувати це поселення з першою фазою бринзенської групи : Ки-6865: 4755 ±50 В.Р. 3565± 81 В.С.; Ки-6866 : 4720 ±60 В.Р. 3475 ±96 В.С.; Ки-6867: 4810± 55 В.Р. 3586 ±66 В.С.; Ки-6868: 4780 ±60 В.Р. 3575± 76 В.С. (Klochko V, Kruts V. 1999. P. 79 ; Шмаглий Н.М. Видейко М.Ю. 2002. С. 125).

Серед посуду з іншого великого поселення томашівської групи, Майданецького, яке, на нашу думку, частково синхронне Тальянкам, а далі продовжувало існувати тоді, коли життя на поселенні Тальянки вже припинилося, знайдено декілька керамічних імпортів, які можна віднести до ранньобринзенських (чи косенівських ?). Це миска, розмальована в середині рядом V-подібних знаків, інша миска, орнаментована великими лінзоподібними овалами (Шмаглий Н.М., Видейко М.Ю. 2002. С. 95, рис. 29; с. 108, рис. 42, 2).

До бринзенських впливів, на нашу думку, належать антропоморфні скульптурки з Майданецького з проколами -“німбами” довколо голів (Шмаглий Н.М., Видейко М.Ю. 2002. С. 113, рис. 48, 1-3; с. 115, рис. 50, 1). Такі “німби” характерні для скульптурок бринзенських пам'яток і груп, утворених під бринзенським впливом.

На Майданецькому знайдені також керамічні імпорти чечельницької, канівської і, можливо, косенівської груп (Шмаглий Н.М., Видейко М.Ю. 2002. С. 99 - 103; с. 106, рис. 40; с. 107, рис. 41; с. 109, рис. 43; с. 108, рис. 42, 10), що свідчить про існування IV фази чечельницької групи (після поселень типу Стіни IV) і III фази канівської і косенівської груп. Всі фази названих груп співіснували, принаймні, з I фазою бринзенської групи.

Знахідка в Майданецькому зрізано-конічної миски, розмальованої в середині типовою петренською схемою і типово петренськими знаками у вигляді сегменту з двома чорними колами, розташованими на його кінцях (Шмаглий Н.М., Видейко М.Ю. 2002. С. 108, рис. 42,3), знову ставить питання походження цього імпорту. Можливо, найпізніші петренські поселення доживають до часу появи бринзенської групи.

Не виключено, що в цей час в Середньому Подніпров'ї почалося формування софіївської групи, на що вказує томашівський імпорт (?)

( Круц В.А. 1977. С. 124, рис. 54, 15).

Під сильним впливом бринзенських традицій в нижній частині Середнього Подністров'я формувалася вихватинська група (Дергачев В.А. 1980. С. 82), на що вказують форми посуду, його орнаментація, антропоморфні фігурки з “німбами” довколо голів, кістяний кинджал (Дергачев В.А., Манзура И. В. 1991. С. 229, рис. 8, 3,4; с. 231, рис. 10, 6; с. 236, рис. 15, 8; с. 237, рис. 16, 7; с. 239, рис. 18, 13, 14; с. 242, рис. 21, 2; с. 243, рис. 22, 11, 12).

Вихватинська група має цілу низку рис, не властивих для бринзенських пам'яток. Насамперед, грунтові могильники з кам'яними конструкціями над ними ,невідомі в бринзенському середовищі. Деякі форми посуду, такі, як миски з виступами над краями вінець і “молочні кринки” не поширені в бринзенських керамічних комплексах.

Імпульси бринзенських традицій досягли Нижнього Подністров'я і Дністровсько-Дунайського межиріччя, де почали формуватися усатівські пам'ятки. Вони розвивалися під впливами різних культур, що і зумовило багатокомпонентність цього культурного явища. Останнім часом В.Г. Петренко повернувся до старої ідеї, яка була висловлена ще першовідкривачем цих пам'яток, Болтенком М.Ф., про те, що усатівські пам'ятки складають окрему культуру ( Петренко В.Г. 2003. С.143- 144

 

ЛІТЕРАТУРА

 

Бузян Г. М., Якубенко О.О.1998 Дослідження трипільського поселення Крутуха-Жолоб поблизу Переяслава-Хмельницького, Археологічні відкриття в Україні 1997-1998 рр, Київ, с. 59-60.

Бузян Г.М. 2003 Група поселень трипільської культури на Переяславському

Лівобережжі, Трипільські поселення-гіганти. Матеріали

міжнародної конференції, Київ, с. 8-13.

Бикбаев В.М. 1989 Исследования трипольского поселения Шуры I, Археологические исследования в Молдавии 1984 г., Кишинев, с. 50-61.

Бикбаев В.М.1992 Исследования поселения культуры Кукутень-Триполье Главан I,

Материалы и исследования по археологии и этнографии Молдовы, Кишинев, с. 101-117.

Бурдо Н.Б., Відейко М.Ю.1998 Основи хронології Трипілля-Кукутені, Археологія, 2, с. 17-29.

Videiko M.1999 Radiocarbon dating chronology of the Late Tripolye Culture,

Baltic-Pontic Studies, vol. 7, Poznan, p. 34-71.

Гусєв С.О., Заєць І.І. 1993 Трипільське поселення Ворошилівка на Південному Бузі, Подільська старовина, Вінниця, с. 53-77.

Гусєв С.О.1995 Трипільська культура Середнього Побужжя рубежу IV-III тис. до н.е. Вінниця.

Дергачев В.А.1980 Памятники позднего Триполья, Кишинев.

Дергачев В.А., Манзура И.В.1991 Погребальные комплексы Позднего Триполья, Кишинев.

Збенович В.Г., Шумова В.А.1989 Трипольская культура Среднего Поднестровья в свете новых исследований, Первобытная археология, Киев, с. 97-106.

Cucos S. 1999 Faza Cucuteni B in zona subcarpatica a Moldovei, Piatra-Neamt.

Кандиба О. 2004 Щипинці. Мистецтво та знаряддя неолітичного селища, Чернівці.

Колесников А.Г., Ткачук Т.М. 1993 До питання мікрохронології трипільських поселень (на матеріалах Бернашівського поселення етапу В II-C I), Подільська

старовина, Вінниця, с. 48-53.

Klochko V., Kruts V.1999 Radiocarbon dates from the Yamnaya culture barrow at the Tripolye Culture “giant settlement” near Talyanky, Baltic-Pontic Studies, vol. 7,

Poznan, p. 72-79.

Круц В.А. 1977 Позднетрипольские памятники Среднего Поднепровья, Киев.

Круц В.О., Рижов С.М.1985 Фази розвитку пам'яток томашівсько-сушківської групи, Археологія, 51, с. 45-56.

Kruts V., Ryzhov S.2000 Tripolye culture in Volhynia (Gorodsk-Volhynian group),

Baltic-Pontic Studies, vol. 9, Poznan, p. 86-110.

Kadrow S., Sokhackiy M., Tkachuk T., Trela E.2003 Sprawozdanie ze studiow i wyniki analiz materialow zabytkowych kultury Trypolskiej z Bilcza Zlotego znajdujacych sie w zbiorach Muzeum archeologicznego w Krakowie, Materialy archeologiczne,

XXXIV, s. 53-143.

Косаківський В.А.1993 Пізньотрипільське поселення Чечельник на Побужжі,

Подільська старовина, Вінниця, с. 97-108.

Корвін-Піотровський О.Г., Гусєв С.О. 2000 Багатошарове трипільське поселення Березова, ур. Берег, Археологія, 4, с. 35-40.

Matasa C.1964 Asezarea eneolitica Cucuteni B de la Tirgu Ocna-Podei (raionul Tirgu Ocna, reg. Bacau), Arheologia Moldovei, II-III.

Маркевич В.И.1981 Позднетрипольские племена Северной Молдавии, Кишинев.

Маркевич В.И.1983 Далекое-близкое, Кишинев.

Манзура И.М.2000 Владеющие скипетрами, Stratum plus, № 2, Кишинев, с. 237-295.

Nitu A.1984 Formarea si clasificarea grupelor de stil AB si B ale ceramicii pictate

Cucuteni-Tripolie, Iasi.

Овчинников Е.2003 Трипільська культура на Канівщині, Трипільська цивілізація

у спадщині України, Київ, с. 272-280.

Пассек Т.С.1949 Краткие сообщения о докладах и полевых исследований

Института истории материальной культуры, Москва-Ленинград,

XXVI.

Пассек Т.С.1949 Периодизация трипольских поселений (III-II тис. до н.е.),

Материалы и исследования по археологии СССР, 10.

Пассек Т.С.1950 Трипольское поселение на Днестре (раскопки 1948 г.),

Краткие сообщения Института истории материальной культуры,

вып. 32, Москва-Ленинград, с. 47-56.

Петренко В.Г.2003 Епонімне Усатове та проблема генези усатівської культури,

Трипільська цивілізація у спадщині України, Київ, с. 137-151.

Попова Т.А.2003 Посуда северомолдавского трипольського поселения Раковец

(археологический контекст), Трипільські поселення-гіганти,

Матеріали міжнародної конференції, Київ, с. 129-145.

Попова Т.А.2003 Многослойное поселение Поливанов Яр. К эволюции

трипольской культуры в Среднем Поднестровье, Санкт-

Петербург.

Полищук Л.Ю.1982 О мисках трипольского поселения Петрены, Археологические Памятники Северо-Западного Причерноморья, Киев, с. 93-110.

Полищук Л. Ю.1989 Памятники развитого Триполья, Памятники трипольской

rультуры в Северо-Западном Причерноморье, Киев, с. 30-49.

Пелещишин М.1997 З історії перших трипільських общин у Середньому Погоринні (за матеріалами поселення біля с. Хорова), Археологічні дослідження Львівського університету, випуск 2, Львів, с. 47-65.

Petrescu-Dimbovita M., Valeanu M-C.2004 Cucuteni-Cetatuie. Monografie arceologica, Piatra-Neamt.

Рижов С. М.1993 Дослідження трипільських поселень по р. Лядовій у Середньому Подністров'ї, Подільська старовина, Вінниця, с. 85-96.

Рижов С. М.1993 Небелівська група пам'яток трипільської культури, Археологія,

3, с. 101-114.

Рижов С. М. 2003 Трипільські пам'ятки петренської локальної групи Поділля,

Трипільські поселення-гіганти. Матеріали міжнародної

конференції, Київ, с. 140-145.

Рижов С. М.2003 Місце пам'яток раковецького варіанта у розвитку середнього

етапу трипільської культури, Галич в доісторіі і середньовіччі,

Галич, с. 29-33.

Сорокин В.Я.1990 К проблеме хронологии памятников Среднего Триполья

Молдавии, Раннеземледельческие поселения-гиганты трипольской культуры на Украине, Тальянки, с. 94-101.

Скакун Н. Н., Старкова Е. Г.2003 Особенности керамического комплекса трипольского

поселения Бодаки, Трипільскі поселення-гіганти. Матеріали

міжнародної конференції, Київ, с. 148-160.

Ткачук Т. М.1993 Керамика из площадки 6 в Бернашевке, Археологічні

дослідження в Україні 1991 р., Луцьк, с. 122-123, с. 173.

Ткачук Т.1999 Керамічний комплекс з Незвиська III і його значення для генезису трипільської культури на території Галичини,

Буковини і Поділля, Вісник Прикарпатського університету,Історія, випуск II, Івано-Франківськ, с. 11-16.

Ткачук Т.2002 Фази розвитку і відносна хронологія шипинецької групи

археологічних пам'яток, Записки наукового товариства імені Шевченка, CCXLIV, Львів, с. 89-114.

Ткачук Т, Якубенко О.2003 Нові дані про локально-хронологічну приналежність поселення Стіна IV, Українознавчі студії, 4-5, Івано-Франківськ.

Тодорова Т. Д.1992 Результаты исследований на поселении Флорешти V,

Археологические исследования в Молдове. Кишинев, с. 58-72.

Черныш Е. К.1962 К истории населения неолитического времени на Среднем

Приднестровье, Материалы и исследования по археологии СССР, Москва, № 102.

Черныш Е. К.1970 Трипольское поселение Сороки-Озеро, Краткие сообщения Института археологии, 123, с. 77-83.

Штерн Э. Р.1906 Доисторическая греческая культура на юге России, Труды XIII археологического съезда, т. 1.

Шмаглій М. М., Рижов С. М., Дудкін В. П.1985 Трипільське поселення Коновка в Середньому Подністров'ї, Археологія, 52, с. 42-52.

Шмаглий Н. Н., Видейко М. Ю. 2002 Майданецкое - трипольский протогород, Stratum plus, № 2, С. 44-136.

Якубенко О. О.1992 Охоронні розкопки трипільського поселення Володимирівка (Кіровоградська обл.) проведені у 1989-1990 роках, Археологічні дослідження проведені на території України протягом 80-х років державними органами охорони пам'яток та музеями республіки, Київ, с. 61-76.