O.F. Tverdokhlib

 

Trypillian culture psychosomatic religious system of on the base of history and archaeology expert’s researches

 

The Characteristics of Trypillian culture religious psychosomatic system on the base of generalization researches of history and archaeology experts have been studied.

Keywords: Trypillian culture, psychosomatic system, generalization research, experts in the field of history and archeology

 

О.Ф.Твердохліб

 

Культова психосоматична система трипільської культури за дослідженнями фахівців з історії й археології

 

Постановка проблеми. Психосоматичні системи (Твердохліб 2007), у тому числі релігійно-культові, які комплексно вирішують задачі духовної, психічної та фізичної регуляції загального стану організму людини засобами тілесної й психічної активності, являються важливими складовими загальної культури людства.

Відомо, що релігійно-культові системи складаються з відкритих і закритих інформаційних аспектів. Відкрита інформація – це загально доступні знання, що втілені у культових місцях, спорудах, предметах, зображеннях, символах, текстах, кольорах, ритуалах, обрядах, жестах, позах, звуках та ін. Відкрита інформація доступна загалу, висловлює основні ідеї культу, втілена у формах, які можна вільно побачити, почути, прочитати, наслідувати. Закрита інформація – це приховані знання, що зашифровані в засобах відкритої інформації й передаються з вуст у вуста вузькому колу посвячених адептів, які здібні сприйняти, засвоїти, зберегти й поширити езотеричні знання, продовжити традиції.

Культові традиції культурного комплексу Трипілля-Кукутень доби енеоліту IV-V тис. до н. е. дійшли до нашого часу лише у формі відкритої інформації у свідченнях археологічних артефактів. Сьогодні не відомі тлумачення письмових свідчень основ культової психосоматичної системи трипільської культури, не збереглися безпосередні адепти її традицій.

З аналізу напрацювань з історії релігії, культури, мистецтва, археології (Д. Баукер , Г. Вейс, M. Eliade, Г. Ферштайн, Б. Рибаков, Е. Анноша та ін.) слідує, що хід історії не змінює структуру сакрального символізму й розуміння людиною сакрального, а інформацію про походження й розвиток культових систем у доісторичні часи побіжно можна з’ясувати за даними археологічних артефактів, письмових свідчень сучасників, істориків і послідовників суміжних, споріднених і наступних культур. Різноманітність культових систем у доісторичні часи не заперечує спільність основних елементів їх структури (Твердохліб 2004).

Вище викладене, визначило напрямки й методи досліджень культової психосоматичної системи трипільської культури.

Мета дослідження – визначення структурних елементів культової психосоматичної системи трипільської культури на базі досліджень науковців з історії й археології.

Завдання дослідження – визначити характеристики культових місць, адептів культу, культових відправ, артефактів, символів та ін.

Методи дослідження: логіко-теоретичний та порівняльний аналіз джерел інформації.

Результати дослідження та їх обговорення. З аналізу інформаційних джерел слідує наступне.

Культові відправи трипільської культури правилися у святилищах, місцях поховань, житлах (Твердохліб 2004: 4 – 8) (рис.1. 1 – 10). Останні представлені залишками будівель та теракотовими моделями. У будівлях, на нашу думку, у культових відправах одночасно приймали участь до 60 – 70 осіб (Майданецьке), на що вказує місткість глиняних лав, які розміщалися у будівлях уздовж стін.

Серед руїн будівель знаходять культові сакральні предмети й антропоморфні фігури у різних позах, а теракотові моделі будівель із зафіксованими фігурами й предметами – їх місця розташування.

У моделях з поселень Кукутень Ghelăieşti стоячі антропоморфні фігури: дві чоловічі й п’ять жіночих (рис. 1); чотири зафіксовані жіночі (рис. 2); дві жіночі (Monah 1997: 264, fig.12) (рис. 3); чотири фігури (рис.4) – сидяча жіноча у купі із стоячими чоловічою й двома жіночими (Monah 1997: 262, fig.10.3 – 6). У моделі з Buznea (рис. 5) – три стоячі й одна сидяча фігури (Monah 1997: 258, fig.1; 259, fig.7.5 – 6; 260, fig.8.3 – 4). У моделі з Попудні дві зафіксовані жіночі фігури (9, р.263, fig.11.1): одна сидяча справа від входу біля печі (рис. 6.1), друга, що розтирає зерно – поруч з піфосами на подіумі (рис. 6.2).

У залишках будівель виявлена значна кількість антропоморфних фігур.

У житлах Коломийщини І виявлено 57 одиниць антропоморфної пластики (Якубенко 2016). У житлі № 1 – 11 фігур: 1 стояча й 2 сидячі жіночі, з яких одна вагітної з мідною пластинкою в місці лона, 2 сидячі й 3 стоячі чоловічі, 3 антропоморфні. У житлі № 2 – 11 фігур: 3 жіночі стоячі, 1сидяча з одним лівим оком й 3 стоячі чоловічі, 4 антропоморфні. У житлі № 3 – 12 фігур: 4 стоячі і 1 сидяча жіночі, 5 антропоморфних. У житлі № 4 – 7фігур: 3 жіночі стоячі, 1 чоловіча сидяча, 3 антропоморфні. У житлі № 5 – 8 фігур: 4 жіночі стоячі, 1 чоловіча стояча, 3 антропоморфні. У кухонній купі на периферії – 8 фігур: 2 жіночі, 1 чоловіча, 5 антропоморфних.

Біля с. Малинівці виявлено сакральний комплекс до якого входила одна сидяча й 12 стоячих антропоморфних фігур, з яких п’ять чоловічих, сім жіночих, одна, стать якої не визначена (Шманько 2008). У житлі №1 поселення Тимкове виявлено п’ять сидячих жіночих фігур, посудини, моделі стільців і культової споруди (рис.7).

Антропоморфні статуетки у двоповерховій будівлі Олександрівки було виявлено на рівні другого поверху біля місця для вогнища поряд з керамічними посудинами й черпаками (Бурдо 2008). У житлі № 7 Коновки антропоморфні фігури були виявлені біля вимосток прямокутної форми серед 76 сакральних предметів, а у житлі №3 Сабатинівки ІІ – у залишках прямокутного підвищення поряд з моделлю крісла з рогатою спинкою, підставкою й амулетом з кістки (Бурдо 2008).

У Луці-Врублевецькій виявлено 260 пластичних фігур, серед яких 2 чоловічі з гіпертрофованими ознаками статі, 6 фрагментів фігур з відтисками зерен злаків, 10 фігур тварин. Жіночі фігури орнаментовані, з астральною символікою, сидячі, пів-сидячі, прямі з конічною формою голови й закінченням ніг, що сходяться у ступнях, з прямими плечима, що закінчуються короткими відростками (Бибиков 1953).

У Dumești була знайдена група з 6 чоловічих і 6 жіночих сидячих фігур (рис. 8).

В Isaiia було виявлено 21 сидячу жіночу статуетку (рис. 9), 13 моделей стільців, посудину, намисто, 21 фішку конічної форми. Символічне значення жіночих фігур, на думку Р. Думітреску (Ursulescu 2003: 63, fig.18, 1– 4), пов’язане з певними днями жіночого місячного циклу: з 1 по 4-й – 4 статуетки, у яких ноги нарізно, з 5 по 13-й – 9 статуеток без молочних залоз, з 14 по 20-й – 7 статуеток з молочними залозами, 21-й – 1 статуетка-ембріон.

В Poduri були виявлені два комплекти фігур і предметів. Один комплект (рис. 10) у житлі №36 – 21 сидяча жіноча статуетка, 13 моделей стільців і 2 предмети (Monah та ін. 2003: 76, fig.1). Другий комплект (рис. 11) – 7 сидячих жіночих фігур, 2 посудини й модель стільця (Monah та ін. 2003: 111, fig. 39 – 48).

Деякі антропоморфні зображення складаються з декількох фігур або елементів фігур, що поєднані між собою. Це дві жіночі фігури (Конівка, Ріпниця, Липкани та ін.), з’єднання яких утворюють моделі крісел (рис. 13.1 і 13.2); дві голови з боків (Цвіклівці) одного тіла у формі посудини (рис. 14); дві фігури, що мають по два тулуба й чотири руки за двох ніг й одної голови – малюнок на зерновику з Петрен (рис. 15); жіноча фігура, що з’єднана з антропоморфною (рис. 16) – наліп на посудині (Trusheshti). На нашу думку, розглянуті фігури нагадують близнюків.

О. Цвек, Т. Мовша, М. Макаревич, М. Гембарович, М. Відейко, Н. Бурдо, A. Pogoševa, D. Monah та ін. досліджували археологічні, художні, гендерні, статеві, змістовно-символічні аспекти антропоморфних зображень трипільської культури.

Класифікацію фігур антропоморфної пластики фахівці з археології здійснювали за різними критеріями. A. Рогожева (Pogoševa 1985) класифікувала 1080 антропоморфних фігур за територіальними й часовими показниками, видами декору й зонами його розташування. Масив більш як з 1600 фігур за територіальними й часовими показниками класифікував Д. Монах (Monah 1997). Із загалу мальованих фігур посуду Т. Мовша (Мовша 1991) виділила 10 основних типів одиничних фігур, 13 варіантів фігур з символами-атрибутами, 7 варіантів парних фігур в обрядових і танцювальних позах. На динамічні й статичні Т. Ткачук поділяє пози бітрикутних антропоморфних фігур, в залежності від положення рук: пози статичні, за піднятих або опущених рук, та динамічні, коли одна рука, частіше ліва до голови, а права опущена до пояса (Ткачук , Мельник 2000).

За критерієм зовнішніх ознак фігури антропоморфної пластики (Бурдо 2008: 93–94) діляться на 15 іконографічних типів: жіночі, чоловічі, антропоморфні з жезлами, з реалістичними обличчями, андрогіни, схематизовані антропоморфні символи, міксаморфні з рисами кількох істот – жінка-корова, жінка-птаха, жінка-змія. Серед жіночої пластики за рядом ознак виділяються образи: матрона, діва, дві богині, вагітна, Оранта, Мадонна, дівчина-сонця, жінка-змія, жінка-птаха, богиня відродження та ін. Статура фігур визначає їх символічний зміст: кремезна фігура – матрони, що уособлювала силу родючості землі, а тендітна фігура – діви, що втілювала силу ярової рослини й перетворювала росток у колос. Остання зображувалася стоячи випрямлена, з тонкою талією, груддю у вигляді маленьких опуклих виступів, широкими стегнами на ранньому етапі та стрункою на наступних, оголеною або вдягненою у ритуальний одяг зі спідниці, фартушка, жилетки, босою або у шкарпетках, чобітках чи сандалях, у прикрасах чи суцільно декорованою знаками, з символічним колосом, що зростає з лона, або з розфарбованим обличчям. Образ Оранти втілювали фігури стрункі прямостоячі або з відкинутим назад корпусом чи з прогином у спині, з обличчям піднятим вгору у зверненні до вищих сил в екстатичному трансі, деякі схилені в молитовному поклоні, з піднятими вгору й розкинутими в різні боки руками, або з невеликими конічними виступами замість рук, деякі з наскрізними проколами, пози яких подавали мить спілкування з надприродним світом і метафорично відтворювали роги, символізували серп новонародженого Місяця. Образ Мадонни уособлювала жіноча сидяча фігура з немовлям або стояча із зачіскою з довгого волосся на спині. Богиню відродження та ембріональну скорчену позу втілювали сидячі фігури у нахилі вперед із підігнутими й підтягнутими до грудей ногами усатівського типу із знаковим орнаментом, жінку-птаха – орнітоморфні жіночі фігури з пташиною головою або з «німбом» і носом-дзьобом стрункі чи з тілом птаха, жінку-рептилію або жінку-змію – фігури, що суміщали ознаки рептилії чи змії (кобри) з жіночими. Чоловічі фігури представлені стоячи й сидячи у позі вершника, часто з одним оком або з перев'яззю.

Ряд фігур (жіночих, чоловічих, андрогінів) й антропоморфні личини на посудинах (рис. 17) відтворюють реалістичні риси людських облич (Бурдо 2008).

У деяких фігур реалістично модельовано руки. Вони простягнуті вперед або складені на животі, хоча у більшості статуеток відтворені схематично – у формі конічних бугрів плечових відростків. Останнє положення за спрямовання в сторони-вверх, одні фахівці трактують, як жест Оранти, другі – символічне втілення скорочених редукованих рук-крил Богині-птахи, треті – відтворення рук, що складені під грудьми у жесті Астарти (Бібіков 1953). Фігурки в позі оранти на думку В. Гупало й М. Піцишина є ознакою зображення жриць-посередниць між людьми і богами (Гупало, Піцишина 1993). Статуетки із складеними на талії руками, вірогідно можна розглядати як символічне втілення жесту утримання чаш у ритуальній позі моління про дощ, який може бути пов’язаний з обрядом ієрогамії (священного шлюбу) (Балабина 2002).

За дослідженнями Н. Бурдо (Burdo 2014), символічні жести й пози втілюють посудини, ручки керамічних ковшів і черпаків, брязкальця, амулети з кераміки, кістки, каменю, мушлі, міді й золота у формі людського тіла та його частин. Жест руки складені на животі символізує утримання чаш, жести мальованих фігур (руки підняті угору або складені на талії чи животі, одна рука піднята до голови чи обличчя, а друга на талії або нижче пояса й зігнута у лікті) схожі на жести магічних або ритуальних танців, регламентовані й підпорядковані певному ритму. У різних позах фігур жіночих, чоловічих, андрогінів спостерігається жест Оранти – руки підняті в сторони-вверх, та його варіант – вертикальне моделювання плечових виступів.

Характеристики поз трипільської антропоморфної пластики фахівців з археології можна звести до наступного. Домінують прямостоячі жіночі фігури видовжених пропорцій зі схематичною головою, носом-щипком, наскрізними отворами на місці очей, конічними відростками замість рук. Стоячі жіночі фігури випрямлені, з відхиленим назад або нахиленим вперед корпусом, іноді з руками у певному жесті. Сидячі фігури з прямою спиною, нахилені вперед або відхилені назад, з випрямленими вперед або підігнутими й підтягнутими до грудей ногами, з модельованими у певному жесті руками, жіночі з чашею на колінах та з немовлям на руках біля лівої молочної залози. Пози стабільні упродовж розвитку трипільської культури, на відміну від зображень розпису на посуді, що обмежений вужчим хронологічним діапазоном. Комплекція й пози фігур втілюють певні сакральні образи, а їх декор – ритуальне татуювання.

Понад 50 антропоморфних зображень можна розглядати як відтворення динамічних танцювальних поз. Це антропоморфні фігури мальовані або заглибленої орнаментації, або рельєфні чи скульптурні посудини. Зображення інтерпретовані, як землеробський жіночий танок урожаю (рис. 17), представлено на зерновику з Гребенів (Цвек 1964: 80). Трипалі бітрикутні антропоморфні фігури зображено на розписній посудині з Ржищева (рис. 18). Пози антропоморфних фігур, вірогідно, відповідають зображенню дій під час певних магічних обрядів (рис. 19), а підставки антропоморфної форми (рис. 20), відтворюють танок у колі.

Антропоморфні статуетки науковці вважають вотивним підношенням богам, втіленням образів предків, втіленням сакральних образів, магічними предметами.

Знакова система трипільської культури представлена значною кількістю символів. Це лінії, спіралі, меандри, хрести, кола, овали, кола з крапкою у центрі, свастики, змії, трикутники, ромби, багатопроменеві зірки, букранії чи роги бика (рис. 21), місяць у різних фазах. Культові будівлі та їх теракотові моделі також подають сакральні символічні фігури. Вівтарі й жертовники мають хрестоподібну, прямокутну або круглу форму, вимости для вогнища – форму ступінчастої піраміда, вікна – круглу форму. Символічними є й кольори їх фарбування – червоний, білий, чорний та коричневий. Символічні також малюнки й кольори декору.

Вивчення артефактів Трипілля дозволяє стверджувати, що трипільська сакральна символіка об’єднана семантичним полем Великої Богині, до якого здебільшого сходиться їх символічне значення (Burdo 2008). Сакральні предмети певної форми, декоровані певним орнаментом і знаками, символічно зображають вербальні обряди, магічну мову, конкретні закляття, магічно-сакральну піктографію. Деякі трипільські знаки ідентичні зі знаками попередніх епох, що вказує на використання в магічних практиках архаїзмів священної мови. Зображення Місяця зустрічаються у різних фазах, що пов’язують з місячною спрямованістю сакральних ритуалів і магічних практик трипільців. У семантичному полі Місяця лежить знаковий контекст образу змії. Зустрічаються зображення подібні до черепа змії з великими очима; спіралеподібні та S-подібні змії; пари ідентичних змій, що спрямовані у протилежних або зустрічних напрямках; чотири пари стрічок-змій, які в плані мають форму свастики й утворюють негативно-позитивні композиції; парні чотиричасні й хрестоподібні змії й ті, що повзуть поодинці або групами у напрямках вгору або по горизонталі. Деякі жіночі статуетки мають голову змії або змієподібні риси обличчя. Зміїні композиції (рис. 21, 22) з поворотною симетрією відповідають бінарним опозиціям і близькі за символічним значенням до китайського символу «інь-ян» (Бурдо 2011).

Дослідження музичного супроводу культових відправ трипільської культури обмежені. Виявлена незначна кількість артефактів, які можна вважати музичними інструментами трипільської культури. Це брязкальця (рис. 23) та керамічні барабани (рис. 24). Брязкальця представлені у різних формах з різним начинням: яйцеподібні з керамічними кульками (Лука-Врублiвецька), у формі посудини з двома ручками (Кліщів) й начинням із камінчиків та керамічних кульок, у формах оленя, птаха (Заліщики, П’яньожкове, Гребені, Володимирівка, Тальянки, Iabloana, Brînzeni, Кошилівці), антропоморфних фігур (Вихватинський могильник, Iabloana). Брязкальця вважають дитячими іграшками, а також й магічним знаряддям для відлякування нечистої сили, певними музичними інструментами. Не має спільної думки стосовно призначення циліндрів, що завершуються з обох кінців конічними чи напівсферичними чашами у формі «моноклів» і «біноклів» (рис. 22), що з’єднані перемичками. Їх вважають їх музичним інструментом, на зразок барабану (Бурдо 2004), інші – атрибутом рільничого культу з викликання дощу, що застосовувався в обряді «поїння землі» (Цибесков 1984).

Харчовий раціон населення на усіх етапах трипільської культури за даними досліджень остеологічних матеріалів поселень відрізнявся низьким рівнем вживання м’яса, за винятком сакральних центрів, що на думку фахівців, вказує на специфіку культової дієти: вегетаріанську у більшості трипільців та м’ясну у культової верхівки (Бурдо 2004).

 

Рис. 1. Елементи культових психосоматичних практик трипільської культури. Ghelăieşti: 7 фігур (1); 4 фігури (2); 2 фігури (9, р. , fig.) (3); 4 фігури (4); 4 фігури, Buznea ( (5); 2 фігури, Попудня (6.1 і 6.2); 5 фігур, Тимкове (7); 8 фігур, Dumești (8); 21 фігура, Isaiia (9); Poduri: 21 фігура, (10) і 7 фігур (11); посудина, Цвіклівці (13); моделі крісел, Конівка (13.1 і 13.2); посудина, Петрени (14); наліп на посудині, Târpești (15); натуралістичне обличчя, Мerdjineni-Cetăţuia (16); 2 фігури, Гребені (17); трипала фігура, Ржищів (18); 10 фігур, Poduri-Dealul (19); 4 фігури, Bereshtі (20); «бінокль», Гринчук (21); модель будівлі (Платар) (22); брязкальце, Кошилівці (23); барабан (24)

 

Витоки сакральних традицій Трипілля пов’язані із світом давніх хліборобських культу Анатолії та Південно-Східної Европи (Бибиков 1953; Бурдо 2004).

Підсумовуючі дослідження фахівців, структуру культової психосоматичної системи трипільської культури можна представити наступним чином (рис. 2).

 

Рис.2.

 

ВИСНОВКИ

1.Культова система трипільської культури – це складно-структурована психосоматична система, яку складали фізичні, психоемоційні, духовні, філософсько-світоглядні, релігійні, геоастрологічні, символічно-знакові, кольорові, музичні, харчові, гендерні та інші елементи, що втілені в антропоморфних зображеннях, моделях будівель, культових предметах, геоастрологічних факторах. Система розвивалася на території Карпато-Подніпров’я (Румунія, Республіка Молдова, Україна) упродовж понад двох тисяч років упродовж V-IV тис. до н.е.

2.Адепти культової психосоматичної системи трипільської культури різної статі й комплекції практикували статичні й динамічні вправи з різними жестами. Переважають жіночі фігури, деякі - з немовлям на руках або на різних строках вагітності. Присутні фігури чоловічі, андрогінів.

3.Переважають стоячі фігури. Сидячі фігури декоровані рідше ніж стоячі, чоловічі й ангдрогінів рідше ніж жіночі. Фігури з реалістичними рисами облич зустрічаються рідше ніж із символічними.

4.Антропоморфні статуетки відтворюють фігури у різних позах, переважно статичні, з певними жестами рук. Їх типи стабільні упродовж розвитку трипільської культури. Антропоморфні розписні зображення обмежені вужчим хронологічним діапазоном і вважаються динамічними.

5.Декор антропоморфних фігур розглядають як ритуальне татуюванням. Статуетки з реалістично модельованими рисами обличчя інтерпретуються, як образи предків або такі, що відтворюють екстатичний стан .

6.Культові споруди й їх моделі свідчать про такі елементи культової психосоматичної системи, як знаки-символи, сакральні предмети, схеми розташування й кількість адептів у дійствах, їх пози, декор, антропологічні, фізичні й психічні характеристики.

 

 

ЛІТЕРАТУРА

Бибиков С.Н., 1953, Раннетрипольское поселение Лука-Врублевецкая на Днестре: К истории ранних земледел.-скотовод. племен на юго-востоке Европы, in МИА, № 38, Москва, Ленинград.

Балабина В. И. 2002. «Моление о дожде» и «иерогамия» (еще раз о некоторых невербальных текстах). В: Мунчаев Р. М. (ред.). Проблемы археологии Евразии. К 80-летию Н. Я. Мерперта. Москва, 207 – 220.

Бурдо Н.Б. 2004.Сакральний світ трипільської цивілізації. В: Енциклопедія трипільської цивілізації. Київ: Укрполіграфмедіа, – Т. І. – С. 344–420.

Бурдо Н. 2008. Сакральний світ трипільської цивілізації. К.: Наш час.

Бурдо Н.Б. 2011. Символіка антропоморфних посудин Олександрівської групи Трипілля А// Материалы по археологиии Северного Причерноморья, 12, Одесса, 8–30.

Бурдо Н.Б. 2013. Реалистическая пластика культурного комплекса Триполье–Кукутень. – Saarbrücken: Lambert Academic Publishing. – 356 с. –

Бурдо Н.Б. 2013.Сакральные образы антропоморфной пластики Триполья–Кукутень // Древнее Причерноморье. Выпуск Х. – Одесса: ФЛП «А. С. Фридман», 105–112.

Гупало В., Піцишин М. 1993, Кошилівецька «Оранта». В: Трипільська культура України (до 100-річчя відкриття): Тез. доп. і повідомлень міжнар. наук. конф, Львів 12.

Мовша Т.Г. 1991. Антропоморфные сюжеты на керамике культур трипольско-кукутенской общности. В: Духовная культура древних обществ на территории Украины. К. : Наук. думка, 34 – 47.

Твердохліб О. 2004. Порівняльний аналіз історичних аспектів, базових принципів, змісту та структури психосоматичних практик різних культур. В: Теорія та методика фізичного виховання, № 3 - С.7 – 11.

Твердохліб О. 2007. Дослідження понятійного поля психосоматичних вправ у галузі фізичного виховання і спорту. В: Теорія і методика фізичного виховання і спорту. –– №2. – С. 35 – 39.

Ткачук Т.М., Мельник Я.Г. 2000. Семіотичний аналіз трипільсько-кукутенських знакових систем (мальований посуд). – Івано-Франківськ: Плай.

Хвойка В. 1901. Каменный век Среднего Приднепровья. В: Труды XI Археологического съезда в Киеве в 1899 году. Москва, – Т. 1. – С. 730 – 812.

Цвек О. В. 1964. Трипільська посудина з антропоморфними зображеннями // Археологія, XVI, 76 – 81.

Цибесков В.П. 1984. Обряд «поїння землі» та культ місяця в ідеологічних уявленнях трипільських племен. В: Археологія, 47, 13 – 24.

Шманько О. 2008. Випадкова знахідка ритуального скарбу трипільської культури з території Середнього Подністров’я. В: Матеріали і дослідження з археології Прикарпаття і Волині, В. 12, Львів.

Якубенко О. 2016. Антропоморфна пластика з трипільського поселення Коломийщина ІІ. В: Науковий вісник Національного музею історії України (ред. Патриляк Б.К.), 1, Ч. І. – К.: Національний музей історії України,. 18 – 31.

Burdo N. 2008. Magic and symbolism the Ancient Trypilians// Misteries of ancient Ukrainе. The remarkable Trypilian culture. 5400–2700 BC. – Royal Ontario museum, 88–93.

Burdo N. 2014. Anthropomorphic plastic art of Trypillia culture: dialectic of similarities and differences. In: Anthropomorphism and aymbolic behaviour in the Neolithic and Copper age communities of South-Eastern Europe. Suceava: Editura K.A. Romstorfer, 303 – 364.

Monah, D. 1997. Plastica antropomorfă a culturii Cucuteni-Tripolie. Piatra-Niamţ.

Pogoševa A.P. 1985. Die Statuetten Tripolje-Kultur. In: Beitrage zur Allgemeinen und Vergleichenden Archäologie. – Berlin, 7, 95-242.

Ursulescu Nicolae, Tencariu Felix Adrian. 2006. Religie si magie la est de Carpati acum 7000 de ani Tezaurul cu obiecte de cult de la Isaiia Ursulescu. Iaşi.

 

О.Ф.Твердохліб

Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського», Україна

 

O.F. Tverdokhlib

Ph. D.  Associate Professor,

National Technical University of Ukraine

" Igor Sikorsky Kyiv Polytechnic Institute ", Ukraine

E-mail: This email address is being protected from spambots. You need JavaScript enabled to view it.