N.N. Skakun Tools and economy of Eneolithic farmers of South-Eastern Europe St. Petersburg, 2006

Dr. Nataliia Skakun is well known specialist in the field of traceological and experimental studies of the Copper Age tools. His new book based on study of Varna Culture (V Mil. BC) tools. Copper Age Varna Culture is well known by the “golden” cemetery, explored at 60-70 th and several multi-level sites, excavated in Bulgaria. Analysis of tools were carried with the use of traceologisal method.  Varna Culture near 500-700 years coexisted with Trypillia – Cucuteni  cultural complex.  Archaeologists noted, that not only metallurgy, but flint industry of Trypillia was under the strong influence from Balkans.

Н. Н. Скакун

Орудия труда и хозяйство древнеземледельческих племен Юго-Восточной Европы в эпоху энеолита

(по материалам культуры Варна)

С-Петербург, Нестор-История, 2006. – 223 с. –

Нова книга відомого фахівця із дослідження давніх знарядь праці та технологій  Наталії Скакун присвячена підсумкам дослідження виробничого інвентаря культури Варна. Остання найбільш відома завдяки сенсаційним відкриттям «золотого» некрополя, який нині датують другою половиною V тисячоліття до н.е.  Чотири десятиліття масштабних досліджень, проведених болгарськими археологами дали змогу реконструювати історичні процеси та обставини виникнення у «Старій Європі» подібного явища. Виявилося, що творці культури Варна проявили свій хист не лише у обробці золота, але й виробництві мідних знарядь і зброї. Вони досягли вершин у обробці кременю, виготовляючи пластини довжиною у десятки сантиметрів – і використовуючи при цьому мідні (!) знаряддя.

Впродовж тривалого часу Н. М. Скакун працювала на розкопках багатошарових поселень на території Болгарії, вивчаючи знайдені там знаряддя праці, виготовлені з кременю, каменю, кістки, глини. Важливим аспектом досліджень було трасо логічне вивчення знахідок, коли за слідами на робочих частинах знарядь встановлювалося їх призначення і особливості використання.  Проте дослідниця не зупинилася на визначенні функцій знарядь, розробці їх типології тощо.

Наступним кроком стало проведення польових експериментів з репліками давніх знарядь та пристроїв. Адже лише таким чином можна було встановити, як застосовувалися ті чи інші вироби, встановити можливу продуктивність праці, тривалість виробничих процесів тощо. Деякі давні технології було відтворено вперше, експерименти підтвердили вірогідність приналежності деяких знахідок до певних знарядь.

Книга має чотири глави. Перша містить короткий нарис  історії дослідження енеолітичних культур на території Болгарії і культури Варна зокрема. Тут можна знайти вичерпні посилання на праці археологів з цих питань. Вказано, що до культури Варна болгарські дослідники відносять ряд пам’яток т.зв. «болградського варіанту культури Гумельниця», що знаходяться у Дунай-Дністровському межиріччі на території Молдови і України. Матеріали з таких поселень, як Вулканешти, Болград, Озерне, Нагорне-ІІ були використані Н. М. Скакун у даному дослідженні.

Друга глава присвячена результатам техніко-типологічної систематизації виробничого інвентаря за такими категоріями, як кременевий, кам’яний, виготовлений з рогу і кістки, а також глини. Окрема глава (третя) містить функціональну характеристику виробничого інвентаря, встановлену на підставі трасо логічних досліджень.

Заключна, четверта глава монографії  присвячена реконструкції господарства носіїв культури Варна. Тут узагальнено як результати вивчення знарядь праці, проведені Н. М, Скакун, так і дані інших дослідників у цій галузі.  На с. 67 міститься таблиця, у якій показано відсоткові співвідношення виробництв (усього іх дев’ять), виділених у господарстві культури Варна на підставі трасологічного вивчення знахідок. З неї випливає, що на першому місці маємо … обробку шкір, на другому – деревини, на третьому – кістки і рогу.  Дослідниця у коментарях до цієї таблиці досить слушно зауважує, що прості підрахунки не завжди «адекватно відображають значення, яке вони (тобто виробництва) мали у системі господарства. Адже отримана картина співвідношень утворилася під впливом застосування певних технологій. Приміром, формальне домінування обробки шкір випливає з використанні у виробництві скребачок із кременю, які фактично є витратним, майже одноразовим матеріалом, у той час, як, приміром, керамічні важки для ткацьких верстатів могли використовуватися більш тривалий час і тому їх було виготовлено (і, відповідно, знайдено) відносно небагато. Однак все ж таки отримані дані можуть (і мають) бути (із  певними застереженнями) використані у дослідницьких цілях.

Важливими є обґрунтовані вивченням конкретних комплексів знахідок висновки стосовно існування спеціалізації (і – відповідно – майстерень) у виробництві не лише технологічно складних речей (мідні знаряддя, деякі речі з кременю) але й здавалося, досить простих, на перший погляд, артефактів  – з каменю, кістки,  тощо.  Це змінює усталені погляди на появу широкого спектру ремісничого виробництва у більш пізні епохи – в бронзовому, а то й ранньому залізному віці. Виявляється, що вже у енеоліті творці культури Варна досить далеко зайшли по шляху суспільного поділу праці. Власне, подібна картина більш відповідає рівню розвитку суспільства, яке могло залишити «золотий некрополь» Варни, ніж уявленням про примітивне егалітарне суспільство давніх хліборобів Європи. Власне, книга Н. М. Скакун досить наочно демонструє, що адекватні  уявлення про рівень розвитку технологій та виробництва давнього населення неможливо отримати без подібних спеціальних досліджень, застосовуючи лише традиційну археологічну типологію знахідок.

Майже половину обсягу видання складають ілюстрації. Тут можна знайти не лише рисунки та фотознімки знарядь праці, але й фото експериментів, проведених з їх використанням. Це обробка різних матеріалів знаряддями з кременю, оранка, збір врожаю серпом з вкладнями із кременю, використання молотильної дошки, розмелювання зерна на борошно з допомогою зернотерки, обробка щкір скребачками різних типів, свердління, нарешті – ткацтво за давніми технологіями. Використано унікальний фотоархів дослідниці, нагромаджений впродовж кількох десятків років.

Цю книгу можна сміливо рекомендувати не лише фахівцям, які досліджують археологію мідного віку, але й усім, кого цікавить світ давніх хліборобів Європи, їх повсякденне життя та його відтворення на підставі наукових даних.

Наостанок хотілося б нагадати, що вже майже два десятки років Н. М. Скакун проводить дослідження і на території України. Очолювана нею експедиція веде розкопки важливої пам’ятки – поселення-майстерні по виготовленню знарядь з кременю біля села Бодаки на Тернопільщині. Тут було також проведено цілу низку спеціалізованих конференцій з питань археології Трипілля, сусідніх культур та давніх виробництв. Маємо надію, що ці роботи (вкрай важливі і надзвичайно цікаві)не лише буде продовжено, але ми невдовзі матимемо нагоду розмістити на сторінках нашого журналу  інформацію про вихід в світ нової монографії Н. М. Скакун та її колег, присвячену результатам важливих наукових досліджень на території України.

М. Ю. Відейко