Print

M.Videiko, S. Lyashko, O. Yakubenko

TRYPILLIAN EXPEDITION 1934-1940:

80 YEARS OF AN IMPORTANT UKRAINIAN  PROJECT AT TRYPILLIA CULTURE STUDIES

At 1934 started Trypillian Expedition, organised by Institute of Material Culture History in Kyiv. Traditionally at history of investigations as key person of project was mentioned Dr. Tatiana Passek from Moscow Institute of Archaeology, as the author of excavations at such famous siyes, as Kolomyjschina, Gorodsk and Volodymyrivka. But really the history of this scientific expedition was more complex and dramatic. Three scientists from Kiev, who organised and worked at this project were executed by Stalin regime in 1934-1937. Other four abandoned USSR  and one was killed during the Second World War. Heritage of this expedition is still waiting for publication and investigations.

 

М. Ю. Відейко, С. М. Ляшко О. О. Якубенко

 

ТРИПІЛЬСЬКА ЕКСПЕДИЦІЯ 1934-1940:

80 РОКІВ ВИЗНАЧНОМУ УКРАЇНСЬКОМУ НАУКОВОМУ ПРОЕКТУ З ДОСЛІДЖЕНЬ ТРИПІЛЬСЬКОЇ КУЛЬТУРИ

 

У історії досліджень Трипілля маємо чимало знакових постатей, яким дослідники традиційно приділяють основну увагу, висвітлюючи історію досліджень та відкриттів. Інакше із висвітленням наукових проектів, у межах яких працювали вчені. Таким чином історія досліджень в кінцевому результаті набуває рис написання низки наукових біографій, залишаючи поза увагу  обставини, які зумовили проведення тих чи інших польових досліджень та появу в кінцевому результаті нових знань про Трипілля. В історії трипільських студій перші подібні проекти започаткувала ще Трипільська комісія ВУАК (Відейко…). Однак чи не найвизначніший проект було запущено 1934 року. Йдеться про Трипільську експедицію Інституту історії матеріальної культури ВУАН (ІІМК ВУАН), яка за обсягом робіт та тривалістю (1934-1940 - сім років) стала важливою віхою у вивченні трипільської культури в цілому.

Цікаво, що у історіографії досліджень трипільської культури результати її робіт з часом було персоніфіковано таким чином, що головною постаттю стала  відома дослідниця Т.С. Пассек, а ініціатори проведення досліджень та їх учасники(маємо на увазі науковців, і то досить відомих - а їх було чимало) до останнього часу майже не згадувалися.

Наукове обґрунтування необхідності створення самої експедиції належить Т. М. Мовчановському, який у той час був ученим секретарем Інституту. У праці “Чергові методологічні питання трипільської проблеми”. Т.М. Мовчанівський підкреслював, що «незважаючи на кількісне багатство здобутого матеріалу і надрукованих окремих звітних описових і вузько тематичних праць, чіткого синтетичного визначення трипільської культури в цілому, як і окремих її соціально-економічних компонентів, не дано». Це становище, на його думку, склалося через хибну методику досліджень, що була притаманна «старій археологі», коли дослідники обмежувались пошуками “цікавого і ефектного матеріалу, в першу чергу розписної кераміки, і зовсім мало цікавились іншими ознаками й деталями пам’ятки, які висвітлювали матеріальне виробництво і форми співжиття в даних поселеннях”. Науковому вивченню Трипілля, на думку автора, також заважали відсталість польової методики, відсутність єдиного плану вивчення культури в межах України, сліпе дотримання методів формально - типологічних описів, уникання соціологічних висновків. Розробка науковця являла собою своєрідний стратегічний план, який визначав цілі і структуру майбутніх археологічних досліджень. Пропонувалося розпочати дослідження трипільських поселень широкою площею, не обмежуючись вивченням лише окремих споруд. Найбільш актуальним вважав дослідження соціально-економічного характеру: вивчення осілості, хліборобства, скотарства, гончарного виробництва, які є “самостійними науково-дослідними проблемами”. (Мовчановський, 1935).

Згідно з цим планом Т. Мовчанівським була створена Трипільська експедиція ІІМК , яка провела широкі розкопки поселень Коломийщина I та Коломийщина ІІ біля с. Халеп’я, а також дослідження великого поселення Володимирівка (1934–40), розкопки на поселені Городськ (1935-1940).

Начальником експедиції був призначений Магура С.С (до його арешту 1937 року). Дослідження проводилися спільно з Трипільською експедицією ІІМК АН СРСР (керівник - Пассек Т.С.). В експедиції в різні роки працювали Безвенглинський Б.П., Козловська В.Є., Кордиш Н.Л., Коршак К.Ю., Кричевський Є.Ю., Макаревич М.Л., Петров В.П., Підоплічко І.Г.

Експедиція проводила nfrj; археологічні розвідки в Подніпров’ї та Побужжі, в результаті яких було виявлено та обстежено багато поселень трипільської культури. Провела розкопки поселень Володимирівка, Городськ, Коломийщина І (розкопане повністю 1934-38), Коломийщина ІІ.

Матеріали з розкопок експедиції зберігаються та експонуються в Національному музеї історії України, Археологічному музеї Інституту археології НАНУ, Музеї трипільської культури Національного історико-етнографічного заповідника “Переяслав”.

Коломийщина І – поселення трипілської культури (етап СІ). Розташоване біля с. Халеп'я Обухівського р-ну Київської обл. на схилі плато, над глибокою балкою, по дну якої протікає струмок. Епонімна пам'ятка коломийщинської групи.

Відкрите і досліджувалося Хвойкою В.В. наприкінці ХІХ ст. (як поселення Халеп'я). У 1934–38, як вважається, було повністю розкопане Трипільською експедицією Інституту Історії матеріальної культури АН УРСР за участю Інституту Історії матеріальної культури АН СРСР під керівництвом Магури С.С. та Пассек Т.С., за участю Кордиш Н.Л., Кричевського Є.Ю., Макаревича М.Л., Петрова В.П. Вперше було застосовано методику розкопок великими площами, які мали на меті повне дослідження поселення трипільської культури. Фауну, виявлену під час розкопок, дослідив Підоплічка І.Г.

За 5 років роботи експедиції розкопано понад 13 000 кв. м площі поселення, де відкрито 39 жител. Залишки будівель виявлені у вигляді прямокутних завалів обпаленої обмазки, іноді з відбитками колотого дерева. Житла були розташовані по колу, таких кіл було два: мале, в центрі (діаметр близько 50–60 м), складалося з 8 будівель, друге – більше (діаметром 170 м), що його оточувало, нараховувало 31 площадку. Будівлі були різних розмірів: малі (8–30 кв. м), середні (50–92 кв. м) та великі (105–137 кв. м). Найбільші розташовувалися в центральній частині поселення. На думку дослідників, більші житла мали по декілька приміщень, в кожному з яких була піч. Вхід до приміщень був з боку, оберненого до центру поселення. В житлах виявлено розвали посудин, зернотерки, окремі знаряддя праці з кременю, кістки, антропоморфну пластику, глиняні прясельця.

Керамічний комплекс представлений кухонною і столовою керамікою. Кухонний посуд, виготовлений із глини з домішками піску, товчених черепашок, включав горщики, поверхня котрих та горловина прикрашені смугастим загладжуванням. Вінця декоровані насічками, біля основи горловини відбитки штампу, зрідка шнуровий орнамент. Столовий посуд представлений трьома групами виробів. Посуд, прикрашений заглибленим орнаментом, таких форм: кратери, зерновики, кубки, миски. Посуд без орнаменту представлений мисками, кубками, горщиками, зерновиками, амфорами. Серед виробів цих двох груп є зразки, виготовлені під впливом традицій культури лійчастого посуду та культури кулястих амфор. Найменше виявлено столового посуду (хоча в окремих житлах його до 20%), прикрашеного монохромним розписом по жовтому або червонуватому ангобу. Це миски, кубки, біконічні посудини, фрагменти біноклеподібних посудин. Можливо, це імпорти з поселень канівської групи. Аналіз керамічного комплексу поселення свідчить про контакти місцевого населення як з іншими трипільскими локальними групами, так і сусідніми археологічними культурами.

Антропоморфна пластика – жіночі та чоловічі статуетки – переважно у фрагментованому стані. Цілою знайдена велика статуетка з реалістичними рисами обличчя. На одному з фрагментів жіночої статуетки відбитками шнура передано деталь одягу – пояс із звисаючими кінцями.

Під час розкопок проводилися експерименти, пов'язані з моделюванням трипільського житлобудування, які мали підтвердити реконструкцію трипільських жител, яку розробляв Є.Ю. Кричевський. Він разом із Т.С. Пассек реконструював зовнішній вигляд поселення за даними розкопок. На думку Т.С. Пассек, Коломийщина І була родовим поселенням. У середніх та великих будинках могло мешкати по декілька родин, тобто 20–30 чоловік. Загальна чисельність мешканців поселення могла досягати 500 чоловік.

Коломийщина ІІ – поселення трипільської культури (коломийщинська група, етап ВІІ). Розташоване біля с. Халеп’я Обухівського р-ну Київської обл. по обидва боки шосе, що йде з Халеп’я у бік с. Стайки. З південного боку поселення обмежене схилом балки, що переходить у глибокий яр, який утворює ур. "Коломийщина".
Впродовж 1939 експедицією під керівництвом Пассек Т.С. тут були роз­ко­пані залишки п’яти споруд. Три з них знаходилися в центрі, дві – в південно-західній час­ти­ні поселення. Крім того, дослідженнями на поверхні та за допомогою металевого щупа вдалось виявити сліди ще шести пло­щадок. Загалом було зафіксовано 11 наземних споруд. Згідно з даними розкопок залишки жител залягали у вигляді завалів обпаленої глини на глибині 0,3–0,5 м; товщина шару обмазки становила від 3 до 20 см. Найбільше з розкопаних – житло 2 мало розміри 6´27 м. У 1993 ще одне житло було розкопане експедицією Національного музею історії України під керівництвом Якубенко О.О. У ході розвідок було визначено, що площа пам’ятки становить близько 8,75 га, а планування – кругове. Діаметр кола за цим планом дорівнює 240 м.
У 1993 Дудкіним В.П. проведено археолого-магнітометричні дослідження. Ними була охоплена площа 7,56 га праворуч від дороги. Аномалії виявлені на площі приблизно 5,5 га, яка охоплює всі місця розкопок, що проводилися на поселенні між 1939–93. Всього зафіксовано майже 100 аномалій різних розмірів, 5 із яких, розташованих поблизу дороги, було ідентифіковано як об’єкти сучасного техногенного походження. Решта аномалій відповідає будівлям та господарським об’єктам трипільського часу. Таким чином, за допомогою магнітометрії виявлено у 10 разів більше об’єктів, ніж традиційними методами.
Зауважимо, що схема планування поселення, за даними магнітометрії, суттєво відрізня­ється від запропонованої свого часу Т.С. Пассек. Насправді у плані селище нагадує не коло, а складається з двох овальних зон, вписаних одна в одну. Розмір зовнішнього овалу дорівнює 240´180 м, внутріш­нього – приблизно 100´60 м. Житла в рядах орієнтовані довгою стороною до центру поселення і розташовані в кількох метрах одне від одного. Результати цієї зйомки показали, що селища цього типу значно більші, аніж вважалося раніше, отже і поселення Коломийщина-І відтак не може вважатися як таке, що розкопане повністю.

Городськпоселення трипільської культури (етап СІІ, Кі-6752: 4495 ± 45ВР/3212 ± 100ВС). Розташоване на території с. Городськ (ур.Червона Гора) Коростишівського р-ну Житомирської обл. Епонімна пам'ятка для городського типу. Дослідувалось Петровим В.П. (1936), Кричевським Є.Ю. (1937), Макаревичем М. Л. (1939-40).

Виявлено залишки 8 дуже зруйнованих площадок, глиняну обмазку з відбитками деревини, ями, заповнені фрагментами кераміки та кістками тварин. Знайдено фрагменти антропоморфної пластики, прясельця, знаряддя праці з кременю, каменю, кістки.

Кухонний посуд виготовлений з глини із домішкою крупнозернистого піску, товчених черепашок. Кухонні горщики, амфори прикрашені відбитками штампа, композиціями зі шнурового орнаменту. Миски прикрашені шнуровим орнаментом на вінцях, стінках, зовні та всередині. Столовий посуд, виготовлений з відмуленої глини, знайдений у невеликій кількості. Це фрагменти мисок, амфор, грушоподібних посудин, покришок. Вони прикрашені чорним розписом, характерні композиції з широких стрічок, простір між якими заповнений навкісною сіткою. Окремі керамічні вироби за формою та оздобленням знаходять аналогії у культурі кулястих амфор, культурі Баден, що може свідчити про участь їх носіїв у формуванні пам'яток городського типу. Прясельця прикрашені наколами, піктограмами із зображенням рослин тощо. Антропоморфна пластика схематична, представлена фрагментами стоячих жіночих статуеток.

Пам'ятка привернула особливу увагу Є.Ю. Кричевського та Пассек Т.С. , які вважали, що на її матеріалах можна вивчати процес зникнення трипільської культури, зовнішніми проявами якого є занепад житлобудування (зміни в спорудженні площадок), витіснення столового посуду кухонним, зростання питомої ваги скотарства в економіці тощо.

Володимирівка - поселення трипільської культури (етап ВІІ, 4100-3800 рр. до н.е.). Розташоване на південній околиці с.Володимирівки Новоархангельського (кол. Підвисоцького) р-ну Кіровоградської обл. Розміщене на плато високого правого берега р.Синюхи – лівої притоки Південного Бугу. З півночі обмежене струмком Бондарка, з південного сходу – стародавньою балкою. Епонімне поселення пам’яток володимирівської групи..

Відкрите Якимовичем М.К.. (1925). У 1927-28 співробітниками Уманського краєзнавчого музею, у тому числі Безвенглінським Б.П. було розкопано 5 жител. У 1935 р. експедицією Інституту історії матеріальної культури АН УРСР під керівництвом Магури С.С. разом з Уманським краєзнавчим музеєм досліджено ще одну площадку (№ 1). У 1939 Козловська В.Є. розкопала наземне житло (№ 2) в центрі поселення. У 1940, 1946-47 розкопки проводились Трипільською експедицією Інституту археології АН УРСР та Інституту історії матеріальної культури АН СРСР під керівництвом Пассек Т.С, яка дослідила залишки 21 житла (20 площадок та 2 напівземлянки). На площі поселення ( 70 га) було зафіксовано та нанесено на топографічний план сліди понад 150 жител.

Керамічний комплекс включає незначний відсоток кухоного посуду, дві групи столового посуду: з монохромним розписом по жовтогарячому ангобу та посуд із заглибленим жолобчастим орнаментом, іноді доповненим білою, червоною та чорною фарбами. Форми посуду: миски конічні та напівсферичні, кубки, амфори, грушоподібні посудини, шоломоподібні покришки, біконічні посудини, зооморфні, біноклеподібні посудини, глиняна Володимирівська модель храму. На поселенні знайдено понад 100 антропоморфних статуеток, переважно схематизованих, а також зразки реалістичної пластики.

Більшість матеріалів з розкопок зберігається та експонується у Національному музеї історії України. Частина матеріалів знаходиться у Ермітажі (Санкт-Петербург), Державному історичному музеї (Москва, Росія), окремі предмети – у Кіровоградському обласному краєзнавчому музеї, Уманському краєзнавчому музеї, Народному музеї с. Підвисоке.

Таким чином ми бачимо, що задум, організація та проведення розкопок трипільської експедиції впродовж 1934-1940 рр. є насамперед наслідком зусиль співробітників ІІМК (з 1938 – Інституту археології) у Києві. В розпал робіт, 1937 року були репресовані два наукових співробітника експедиції – С. С. Магура (її начальник) та К. Ю. Коршак. Під час війни загинув Є.Ю. Кричевський, Україну назавжди залишили В. Є. Козловська та Н. Л. Кордиш, Б.П. Безвенглинський, тимчасово – В. П. Петров. В Україні з числа науковців, які мали відношення до проекти залишилися М. Л. Макаревич та І. Г. Підоплічка (працював з фауністичними рештками). Отож «історіографічний феномен» Трипільської експедиції має певне пояснення.

І якщо відновити історичну правду стосовно експедиції та її учасників не складає особливих труднощів, то, на жаль, її матеріали і досі лише частково введені у науковий обіг.

 

Література:

 

Бєляєва С.О., Калюк О.П. Т.М. Мовчанівський. Сторінки наук. біогр. (До 90-річчя з дня народження) // Археологія. – К., 1989. – № 2. – С. 125–130

Кричевський Є.Ю. Поселення в Городську: (Розвідувальні розкопки 1937 р.). // Трипільська культура. – К., 1940. – Т. 1. – С. 383– 451

Кричевский Е.Ю. О процессе исчезновения трипольской культуры // МИА. – 1941. – № 2. – С. 245– 253.

Магура С.С. Експедиція 1934 р. для дослідження пам'яток трипільської культури // НЗІІМК. – 1937. – Кн. 2. – С. 67–95;

Мовчановський Т.М.  Чергові методологічні питання трипільської проблеми // НЗ ІІМК. – 1935. – Кн. 5, 6. – С. 65–86.

Пассек Т.С. Исследование трипольской культуры в УССР за 20 лет // ВДИ. – 1938. – № 1. – С. 261–278;

Пассек Т.С. Изыскания по трипольской культуре [за 25 лет] // КСИИМК. – 1946. – Вып. 13. – С. 174–176.

Пассек Т.С. Трипільське поселення Коломийщина (розкопки 1934–1938 рр.) // Трипільська культура. – К.: Вид-во АН УРСР. – 1940. – Т. 1. – С. 10–33

Пассек Т.С., Кричевский Е.Ю. Трипольское поселение Коломийщина (Опыт реконструкций) // КСИИМК. – 1946. – Вып. 12. – С. 14–22

Пассек Т.С. Периодизация трипольских поселений // МИА. – М.; Л., 1949. – № 10. – С. 79–108, 131–156.

Петров В.П. Поселення в Городську [Житом. обл.]: (Розвідувальні розкопки 1936 р.). // Трипільська культура. – К., 1940. – Т. 1. – С. 339– 379

Путь А. Точна дата смерті невідома // Знання та праця. – 1990. – № 9. – С. 19–20.