Print

Oleksandr STROKAL

 

WOMEN'S UNIVERSE

Review of Olena Sybyrenko-Stavroiani's collection of short stories

«In the Shadow of the Dance»

 

From ancient times, the poems were dedicated to women, they began wars for the sake of women, adored and executed innocents for the sake of women, put conquered countries, treasures, and souls at their feet ...

Literature is a kind of art that always reflects the demands of society and its outlook. That is why in fiction the images of women are extremely vivid. Olena Sybyrenko-Stavroiani's collection of short stories «In the Shadow of the Dance» is filled with these images. Images of young women, women of indefinite age, real and mysterious women are very vividly represented in her texts. These women have different social backgrounds, different fate, and perform different roles. But what unites them is a mystery. Sybyrenko-Stavroiani's woman is completely immersed in the masculine world, shaking his rules and morals, but it is the woman who defines these rules. The study shows that the world of men, which depicts the writer, holds on women. All actions, thoughts and intentions of men revolve around a woman, around femininity.

Sybyrenko-Stavroiani's texts are very deep in content, very symbolic and extremely acute in our time, as they offer an original perspective on a number of social problems.

Key words: woman, Olena Sybyrenko-Stavroiani, conceptual view of the world, masculine world.

 

Олександр СТРОКАЛЬ

 

ЖІНОЧИЙ ВСЕ-СВІТ

Рецензія на збірку оповідань Олени Сибиренко-Ставрояні

«В тени танца»

 

«Цей початок, який ми знайдемо, стане початком усього…» – ось так просто, в одному реченні – про одвічний пошук людством відповіді на не менш одвічне питання – звідки ми? Можна довго дискутувати про це, набудувати тисячі суперсучасних колайдерів, але так і не знайти…відповіді.

А вона ось тут, поруч, де п’ятеро чоловіків і одна жінка у вічнім коловороті буття…а власне, одна жінка – решта – фон!.. Це жінка початку і кінця, королівна і служниця, талановита і звабна, метушлива і загадкова, жінка-муза і жінка-тиран…ЖІНКА із «В тени танца» Олени Сибиренко-Ставрояні.

З давніх-давен жінкам присвячували оди, поеми, вірші, заради них розпочинали війни, милували і страчували невинних, до їхніх ніг клали завойовані країни, скарби, душу… Заради хвилинного спалаху щастя в їхніх очах, заради секунди радісної усмішки чоловіки ладні були на все!.. Але тут… Тут, у текстах письменниці, жінка надзвичайно активна. В одному випадку – це напівмістична Хелар, в іншому – талановита служниця-швачка Ганна чи цілком сучасна, проте містично зникла Нета…

У першому ж оповіданні письменниці перед читачем постає жінка, здається, із праісторичних глибин, жінка як така, як квінтесенція усього жіночного. Так, формально і фізично, на перший погляд, чоловіки мають над героїнею художниці слова цілковиту владу – визначають, куди їй іти, з ким і за ким, і як… Однак, коли вона «затялась, не хоче готувати, опускає вуаль» – їм нічого не лишається, як мовчки самим братися до того. Попри цілковиту владу над нею, усі помисли їхні спрямовані на неї, про неї і щодо неї… І надзвичайно показово, що саме такий текст і розпочинає цикл оповідань.

Певна річ, у самих оповіданнях ми зустрічаємо не лише жінку – там кипить, вирує, укладає угоди, вирішує, наступає і вдовольняється світ чоловіків; божеволіє від втрати людськості і фанатичної загнаності у догми та штампи світ, що під сонцем…

Але тут не до сонця, тут – тінь. У містичній напівтемній кімнаті, сповненій порожнечі, таємничих, практично невидимих візитерів, у філармонійній концертній залі чи холодній незатишній роздягальні танцювального клубу – усюди панує тінь – царство тіней, рухів, натяків несказаного або ж мовленого не до кінця. І, видається, єдиним місцем, де ця пластика вихлюпується усіма барвами і переливами перед людські очі, постає сцена. Сцена, головною героїнею якої є ВОНА – ЖІНКА!.. Жінка, яка дозволила очам публіки бачити лише фрагмент, частину, найменшу дрібку свого єства, лишивши все інше – переживання, почуття, радощі і болі – у тіні, у собі, у найглибшій таїні душі, куди не сягне і найсміливіший промінчик сонця, таїни, яку можна відчути, лише відчути! І лише в танці…

Гострі соціальні проблеми, проблеми людськості, честі, ганьби, знедолення, зрад і воєн, проблеми, які не подолано технологічним ХХІ століттям, проблеми, які врубцьовуються болем і гіркотою на жіночім ніжнім серці – усі ці складники мозаїчного панно художнього всесвіту майстерно поєднані образним словом Олени Сибиренко-Ставрояні у її оповіданнях, які змушують замислитись, заглибитись і спробувати осягнути неосягненне…

Щоб зрозуміти, що там, де жінка, там завше таїна….

 

 

Олександр СТРОКАЛЬ,

канд. філол. наук, асистент кафедри

української мови та прикладної лінгвістики Інституту філології

Київського національного університету імені Тараса Шевченка,

член Асоціації європейських журналістів,

член редколегії журналу «The trypillian civilization journal» (USA),

заступник головного редактора

збірника наукових праць «Мова та історія», заступник голови

Ради молодих учених Академії наук вищої освіти України

 

Oleksandr STROKAL,

Candidate of Philological Sciences (Ph. D.),

Assistant Professor at the Department of Ukrainian Language

and Applied Linguistics

Taras Shevchenko National University in Kyiv,

the member of The association of European journalists,

the member of the editorial board of the magazine «The trypillian civilization journal» (USA)

Deputy Editor-in-Chief of the "Language and History" journal,

Deputy Chairman of the Council of young scientists

of the Academy of sciences of higher education of Ukraine