***
©2002-2006
Kolos
Corp.
E-mail
|
First World Congress
"Trypillian Civilization"
Kyiv, October 7-11, 2004
Abstracts of
World Congress "Trypillian Civilization" speaches made in Ukrainian
(use encoding CP-1251)
Вітання учасникам Конгрессу
Дорогі учасники і гості конгресу!
Нам дуже хотілося знайти для привітання ті прості, щирі слова, які
донесли б до Вас наші думки, наші бажання і наше бачення данної
проблеми і зробили б Вас не лише нашими прибічниками, але і
однодумцями.
До проведення конгресу та видання Енциклопедії нас підштовхнуло
декілька, на наш погляд, дуже поважних причин.
Як люди захоплені, ми абсолютно переконані в тому, що неможливо
будувати майбутнє, не знаючи добре свого минулого, людьми, які більшу
частину свого життя віддають збиранню та збереженню культурних
цінностей, які, поза сумнівами, є національним надбанням України, ми
звертаємо Вашу увагу на наступні факти.
По мірі наповнення нашої колекції ми із здивуванням відзначаєли, що з
кожним новим експонатом у нас виникало більше запитань, ніж ми
отримували відповідей.
Результати археологічних досліджень - величезна кількість матеріальних
речей у музейних зібраннях та колекціях - беззаперечно підтверджують
існування нга території сучасної України в давні часи унікальної
цивілізації - Трипільської цивілізації.
Наші далекі предки опанували культурне землеробство, виплавлення і
обробку металів, унікальне гончарне ремесло, будівництво жител у
складній кліматичній зоні.
За тисячу років до появи Шумерської цивілізації вони використовували
колісні візки, збудували величезні поселення, вміли користуватися
місячним календарем.
Досягнення Трипільської цивілізації, беззаперечно, зіграли величезну
роль у розвитку людства, а матеріальні свідчення, які дійшли до наших
днів говорять про те, що саме Трипілля було колискою індоєвропейських
народів.
Ми сподіваємося, що коли цей науковий форум та видання Енциклопедії і
не дадуть відповіді на всі запитання, які стосуються минулого рідної
землі, то, принаймні, зроблять перший невипадковий крок і трохи
відкриють ту щільну завісу, яка приховувала від нас це минуле.
Ми впевнені, що державоутворююча нація нашої країни, усвідомивши себе
спадкоємницею цієї великої цивілізації, зробить почуття національної
приналежності і національної самосвідомості предметом гордості всіх її
громадян, а кожен громадянин, знаючи, що ц його жилах тече хоча б одна
краплина трипільської крові, буде пишатися своєю країною і її великою,
поки ще не визнаною, історією.
З повагою,
Сергій Платонов Сергій Тарута
Бурдо Н.Б.
Канд. істор. наук
Інститут археології НАН України
Київ, Україна
Dr. Burdo N.B.
Institute of Archaeology
National Academy of Sciences of Ukraine
Kyiv, Ukraine
МОДЕЛІ
БУДІВЕЛЬ ТРИПІЛЬСЬКОЇ КУЛЬТУРИ
MODELS OF BUILDINGS OF TRYPILLYA CULTURE
Моделі будівель зустрічаються в матеріалах більшості землеробських
культур, від сусідньої по відношенню для Трипілля Гумельниці до
єгипетської цивілізації. В сакральних традиціях деяких цивілізацій
моделі тим так чи інакше пов’язані з поховальними обрядами, а інше їх
застосування не з’ясоване. Більшість моделей будівель та їх фрагментів
походить саме з трипільської території трипільсько-кукутенської
спільності.
Трипільські моделі будівель умовно можна поділити на парціальні, які
відтворюють тільки нижню половину будинку без верхньої частини стін й
даху, та такі, що зображують споруду повністю і передають її зовнішній
вигляд. Відомі парціальні овальні моделі – чаші. З колекції „ПЛАТАР”
походить така модель у вигляді глибокої зооморфної чаші з круглим
віконцем навпроти якого зроблений маленький „U”- подібний отвір.
Особливістю переважної більшості моделей будівель є те, що вони
підняті і стоять на стовпчастих ніжках (їх буває від 4 до 6) або
циліндричних постаментах. Вірогідно, що таке піднесення будівель
пояснюється не конструктивними особливостями реальних споруд, а
священним їх статусом, що обумовлено сакралізацією неба та
„високості”. В такому випадку моделі відтворюють не звичайне житло, а
храм (святилище) або священне місце у житлі (парціальні моделі).
Під храмом у даному випадку розуміється не стільки матеріальна
спеціальна споруда для відправлення культу, скільки сакралізований,
освячений простір, що є сутністю кожного храму.
За формально-морфологічними ознаками можна виділити чотири
різновидності моделей будівель: парціальні круглі або овальні в плані,
що нагадують по формі глибоку чашу або чашу на піддоні або ніжках;
парціальні з квадратним або майже круглим в плані приміщенням зі
спеціально оформлених входом; теракотові будиночки. Серед моделей
кожного типу можна знайти специфічні формальні особливості, які не
впливають на загальний зміст зображення. Якщо розглядати моделі споруд
як якийсь невербальний текст, то помітна їхня відповідність певному
символічному знаковому ряду. На моделях різних типів спостерігаємо
хрестоподібні вівтарі, орієнтовані по вісі вхід - вікно таким чином,
що контур вікна утворює коло, у яке вписано косий хрест жертовника.
Таким чином утворюється новий символ.
Можна припустити, що різновидності моделей використовувалися у різних
ритуалах. Так, з поселення культури
Кукутень В Гелеєшть походить дві моделі будівель
близькі за формою чашам на високих піддонах із. В плані дно чаш кругле
або овальне, а стіни першої утворюють форму квадрату або прямокутнику,
в обох випадках із закругленими кутами, мають специфічний „U”-
подібний вхід із ганком. Моделі з Гелеєшть розписано чорною фарбою, на
першій малюнок із стрічок, що утворюють різні композиції, в тому числі
і горизонтальні „S”- подібні змії.
Друга модель оздоблена горизонтальними смугами. За даними С.Кукоша в
моделях знаходилися жіночі фігурки. В першій моделі їх було чотири
(три фрагментарні), а в другій дві. Типологічно до цих моделей
наближаються вироби з поселення петренського типу Коновка та модель у
вигляді чаші, але на ніжках, а не на піддоні, з поселення
чечельницької групи Черкасів Сад ІІ, у межиріччі Дністра та Південного
Бугу.
Можна вважати, що чашоподібні моделі будівель типові для західного
ареалу трипільсько-кукутенської спільності.
Парціальні моделі з квадратним приміщенням відомі з пам’яток
володимировської та томашівської груп, які мають витоки у
локально-хронологічних угрупуваннях західного ареалу, але розташовані
на східній частині трипільсько-кукутенського світу. Там же
зустрічаються і будиночки: ворошилівська, розсохуватська моделі, а
також фрагменти від моделей у вигляді будиночків з особливостями
конструкції з поселень Коломийщина ІІ та Гребені, досліджень Хвойки
В.В. на Дніпрі. Фрагменти від нижньої частини моделі з розписними
стінами походять з поселення Костешти IV.
Можна припускати, що розмаїття морфологічних особливостей моделей
будівель відображує регіональні властивості окремих угруповань
трипільської культури в межах спільної традиції використання у
ритуалах моделей будинків, що характерна для давніх аграрних
суспільств.
Модель у вигляді овальної чаші із зооморфними деталями по краях
(голова відбита) можливо відтворює храм Богині подібно до зображенню у
месопотамській традиції „хижі для народження” – храму богині Нінтур –
володарки ”хижі для народження”.
Оформлення даху у вигляді арки на моделях з Розсохуватки та колекції
„ПЛАТАР” та деякі інші деталі надають цих виробів надають їм
подібності із зображеннями архаїчних месопотамських та єгипетських
святилищ, споруджених з очерету. Зображення таких храмів на платформі,
до речі зооморфних, відомі у додинастичному Єгипті. „Шумерський слід”
в трипільській архітектурі, що проявився у моделюванні аркоподібного
даху храмів, який стоять на платформі, можна пояснити відтворенням
трипільцями майже вже забутого прототипу, який був освячений дуже
архаїчною традицією. Вона могла потрапити до трипільців разом із
сакральною практикою перших хліборобських цивілізацій. До речі, на
думку А.М.Смірнова, очеретяні святилища були пов’язані з богинею
Нінхурсаг, яка була однією з трійки наймогутніших божеств Месопотамії.
Остання обставина дозволяє припускати, що трипільські моделі храмів
пов’язані з богинею. Розглянемо символіку цих виробів.
На стінах однієї із моделей–будиночків колекції „ПЛАТАР” та моделі з
Костешт IV зображені бітрикутні антропоморфні
фігури, що знаходять аналогії серед антропоморфних символів на
розписному посуді культури Кукутень. Парціальні чашоподібні моделі
оздоблені входом „U”- подібної форми, що відповідає зображенню
серпанка як символу молодого Місяця та рогів як місячної метафори.
Така форма „врат” подібна до форми вівтаря бога Сіна у храмі Місяця, а
також дещо нагадує відомі священні роги Кносського палацу. Букраніями,
які можна розглядати як метафору Молодого місяця, оздоблено дах
моделей-будиночків з Ворошилівки, Розсохуватки, колекції „ПЛАТАР”.
В розпису на зовнішніх стінах будиночків та парціальної моделі з
колекції „ПЛАТАР” присутні зображення серпанків. Крім того, на моделях
з Гелеєшть, Ворошилівки, колекції „ПЛАТАР” зафіксовано орнаментальні
символи змії, а на одній із стін парціальної моделі з інтер’єром з
колекції „ПЛАТАР” знаки рослини (колоса) фланкують із зовнішньої
сторони кругле вікно.
Отже на трипільських моделях встановлено знаки молодого Місяця,
метафорою якого є роги, що символізують аспект плодючості образу
Великої Богині. Зустрінуто також зміїні та рослинні символи, семантика
яких також пов’язується із Богинею та Місяцем. Нарешті антропоморфні
фігури на стінах моделей храмів теж можуть трактуватися, як символи
Богині. Логічно припустити, що різноманітні моделі будівель є
зображеннями святилищ або сакральних приміщень, які пов’язані з
містеріями Місяця та Великої Богині.
Валерій Дудкін
Київ, Україна
Valerij Dudkin
Kyiv, Ukraine
МАГНІТОМЕТРИЧНІ
ДОСЛІДЖЕННЯ ПОСЕЛЕНЬ ТРИПІЛЬСЬКОЇ ЦИВІЛІЗАЦІЇ
MAGNETOMETRIC EXPLORATIONS OF THE
TRYPILLYA CIVILIZATION SETTLEMENTS
Розвідки та польові розкопки археологічних пам’яток трипільської
культури не можна зараз уявити без застосування методів природничих
наук. Серед них визначне місце посідає спеціально розроблений метод
прецезійної магнітометрії археологічних пам’яток.
Систематичні дослідження в цій галузі на теренах України були
розпочати автором на прикінці 60-х років 20-го століття і
продовжуються донині.
Спираючись на розроблений метод, вдалося не тільки провести
магнітометричні зйомки та детальні реконструкції систем забудови
близько 40 трипільських поселень загальною площєю більше 12 км2,
а й сприяти вирішенню спірної, на той час, наукової проблеми існування
поселень-гігантів, відкритих методом аерофотозйомки. Магнітометричні
дослідження поселень біля сіл Майданецьке, Тальянки, Вільховець,
Глибочок, Ятранівка, Ямпіль та ін., дали можливість беззаперечно
інтерпретувати їх,як поселення-гіганти трипільської цивілізації.
Проведення магнітометричних досліджень дозволило без виконання
археологічних розкопочних робіт скласти з вірогідністю 90-95%
детальні плани цих пам’яток при визначенні контурів залишків жител з
точністю до 1-2м.
Магнітометричні дослідження пам’яток трипільської цивілізації
показали, що вони можуть відігравати роль основного методу при
відтворенні планування поселень, реконструкції палеоекономіки та
палеодемографії трипільського суспільства, а також застосовуватись при
створенні державних пам’яткоохоронних програм.
Якщо засобами польових археологічних розкопок за один сезон на
трипільському поселенні вдається дослідити лише кілька жител, то за
допомогою магнітометричного методу за цей час можна отримати точний
план значного за розмірами поселення, не порушуючи культурного шару та
об’єктів, що в ньому знаходяться.
По результатах інтерпретації магнітометричних даних провадився
ефективний аналіз архітектурних планів поселень. Основний пронцип
забудови трипільських поселень колами уявляє ускладнену систему і
включає інші схеми розташування жител – рядами ( вуличний принцип) та
окремими групами (садибами). Найбільш складна і розвинена система
забудови поселень-гігантів включає кілька еліптичних структур з
вільним від будинків центром,наявність вуличного планування, групових
комплексів та створення окремих в’їздів у поселення, що продовжуються
“головними вулицями”.
Виникнення еліптичних традицій у плануванні відбувається на етапі BI –
II (Веселий Кут), широко розповсюджується на етапі B II (Глибочок) та
зберігається на етапі C I ( Доброводи, Тальянки, Василькове) та C-II
(Косенівка, Вільховець).
Завдяки застосуванню магнітометричних зйомок та подальших розкопок
відкрито нове явище в історії фортифікації Східної Європи – укріплення
великих трипільських поселень у вигляді суцільних ліній зі стін
житлових будинків по зовнішньому краю поселень.
Яскраві пам’ятки трипільської цивілізації в Україні, світовий науковий
та громадський інтерес до неї закликають нас інтенсивно працювати над
створенням нових програм з охорони та використання цієї безцінної
спадщини. Важливе значення має якнайшвидше створення необхідних умов
для проведення широких магнітометрічних неруйнівних досліджень
трипільських поселень. Без наявності точних планів розташування
схованих під землею давніх об’єктів неможливі їх повноцінне вивчення
та ефективний захіст від руйнації при сучасному будівніцтві,
прокладенні транспортних комунікацій та сільскогосподарській
діяльності.
Ляшко С.М.,
Бурдо Н.Б., Відейко М.Ю.
Інститут біографічних досліджень Національної бібліотеки ім. В. І.
Вернадського
Інститут археології НАН України
Київ, Україна
Lyashko S.M.,
Burdo N.B., Videiko M.Yu.
Institute of Biographical Researches of National Library
Institute of Archaeology, NAS of Ukraine
Kyiv, Ukraine
ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ТРИПІЛЬСЬКОЇ ЦИВІЛІЗАЦІЇ
ENCYKLOPEDIA OF TRYPILLYA CIVILIZATION
Енциклопедія трипільської культури, яка виходить на
початку третього тисячоліття, підбиває підсумки понад 130-річних
досліджень однієї з давніх цивілізацій Європи. Вона є першою спробою
створення зводу та систематизації усієї інформації, яка є нині в
розпорядженні науковців, а також старожитностей, зібраних в музеях,
наукових фондах та приватних колекціях. Видання мало на меті
познайомити читача з однією із найбільш яскравих та знакових сторінок
праісторії України. Це перше подібне енциклопедичне видання в Україні.
Інформація про трипільську культуру раніше була досить скромно
представлена у виданнях енциклопедичного та довідкового характеру. У
“Радянській енциклопедії історії України” (К.: УРЕ, 1969–1972), яка
містить 320 статей з археологічної тематики, лише 19 присвячені
пам’яткам трипільської культури та її дослідникам. У виданні
“Словник-довідник з археології України” (К.: Наукова думка, 1996) було
вміщено близько 50 статей про трипільську культуру. І це найбільший
обсяг інформації по Трипіллю у виданнях такого типу.
Ідея та ініціатива створення Енциклопедії трипільської культури
належать С.М. Платонову та С.О. Таруті, відомим підприємцям,
колекціонерам та меценатам, які взяли на себе витрати, пов'язані з
підготовкою та друком цього видання. На думку ініціаторів видання,
настав час створення вагомої, авторитетної та фундаментальної наукової
праці про Трипілля. Як можливу форму такої праці було визначено
енциклопедичну і сформульовано завдання щодо створення у стислі
терміни Енциклопедії трипільської цивілізації. Праця над Енциклопедією
розпочалася у вересні 2003р., на початку серпня 2004р. останні
матеріали було передано до видавництва.
Загальна структура видання складається з двох томів - вступного та
енциклопедичного. Перший том включає дві книги (друга – альбом
старожитностей трипільської цивілізації). Добірка в альбомі
Енциклопедії трипільської цивілізації представляє матеріали зі збірок
Національного музею історії України, Львівського державного
історичного музею, Одеського археологічного музею НАН України, фондів
Інституту археології НАН України, Киівського обласного археологічного
музею і колекції "ПЛАТАР". В подібному такому обсязі старожитності
трипільської культури з більшості цих зібрань та колекції „ПЛАТАР”
публікуються вперше. Загалом до Енциклопедії включено понад 3000
ілюстрацій (більшість – кольорові), значна частина яких публікується
вперше.
Енциклопедія трипільської культури – одна з перших спроб створення у
вітчизняних археології та музеєзнавстві енциклопедичного наукового
видання, присвяченого одній археологічній культурі. Відповідно до
загальноприйнятої класифікації наше видання можна було б визначити,
як енциклопедію змішаного регіонально-тематичного типу з елементами
довідкового характеру.
Пропоноване видання мало на меті висвітлити всі сторони давньої
історії трипільської культури, історію її дослідження. Цій меті було
підпорядковано вибір тематики статей, яких нараховується близько 870.
Розуміючи величезний обсяг матеріалів, які нагромаджені впродовж понад
столітніх досліджень, територіально ми обмежили висвітлення Трипілля
лише сучасними кордонами України. Але і ці межі виявилися досить
широкими, адже пам'ятки трипільської культури нині відомі на
території 15 областей, ще в 5 - є окремі знахідки.
Значна кількість статей присвячена дослідникам, археологічним
експедиціям, науковим установам, які вивчали Трипілля. Було
підготовано близько180 персоналій дослідників. Великий блок статей
присвячено відомим пам'яткам трипільської культури, окремим видатним
знахідкам. Зібрано інформацію про музейні та приватні збірки
трипільських старожитностей. Значне місце займають статті, які
пояснюють наукову термінологію, якою користуються дослідники Трипілля.
Описано понад 40 локальних груп, варіантів та типів пам'яток
трипільської культури. Показане оточення Трипілля - археологічні
культури, які межували та співіснували з ним.
Над статтями та іншими матеріалами для видання
працювало понад 60 дослідників з Молдови, Польщі, Росії, Румунії, США,
України. Проект став міжнародним. При цьому головним принципом
редакції була подача матеріалів насамперед авторами досліджень, а в
наступну чергу - використання опублікованих даних. Цей підхід дав
цікаві результати, до енциклопедії включено значну кількість
ексклюзивних матеріалів, які раніше не публікувалися.
Ми намагалися також максимально ілюструвати енциклопедичні статті,
надаючи перевагу фотознімкам, в тому числі архівним матеріалам,
більшість яких вперше вводиться в науковий обіг. Це стало можливим
завдяки підтримці 24 установ і організацій, які надали можливість
працювати з музейними експозиціями, науковими фондами та архівами.
Енциклопедія трипільської культури - видання, розраховане на широке
коло читачів, як фахівців, так і всіх, хто цікавиться археологією та
давньою історією України.
М.І.
Городиський
Директор обласного археологічного музею
Трипілля, Україна
Gorodyssky M.I.
Director of Domain Archaeological Museum
Trypillya, Ukraine
КИЇВСЬКИЙ ОБЛАСНИЙ
АРХЕОЛОГІЧНИЙ МУЗЕЙ В С. ТРИПІЛЛЯ
KYIV DOMAIN ARCHAEOLOGICAL MUSEUM AT TRYPILLYA
Київський обласний археологічний музей
-
науково-просвітницька та науково-дослідна установа. Знаходиться в
с.Трипілля Обухівського р-ну Київської обл. Створений 1996,
реконструйований 2001-2002 рр.
Трипільській культурі у музеї присвячено окрему експозицію, а також
меморіальний розділ на честь В.В. Хвойки. У меморіальному розділі
представлено портрет дослідника, який відкрив трипільську культуру,
копії документів (польового щоденника, відкритих листів, листування),
які пов'язано з дослідженнями трипільської культури на Середньому
Дніпрі. Колекція трипільських старожитностей музею сформувалася в
результаті роботи археологічних експедицій, які проводив музей
(Трипілля, Дерев'яна, Долина), а також пожертвувань і випадкових
знахідок.
Матеріали трипільської культури займають окремий зал музею.
Представлено знаряддя праці, кераміку, реконструкцію житла. Частина
експонатів - кераміка, знаряддя праці, антропоморфна пластика із
розкопок у Подніпров'ї та межиріччі Південного Бугу і Дніпра надана
Інститутом археології НАН України. Експонується колекція трипільських
старожитностей (знаряддя праці, посуд, антропоморфна пластика
-
всього 53 предмети), передана до музею на постійне зберігання
фундацією "Культурна спадщина України" (почесний президент А.А.
Толстоухов, виконавчий директор В.І. Калашников).
Споруда музею прикрашена встановленими на даху керамічними копіями
антропоморфних трипільських статуеток, виготовлених Л. Смоляковою та
Ф.Д.Калюжною, консультант О.О. Якубенко. Копії виготовлені за
прототипами, знайденими під час розкопок поселень Березівка,
Володимирівка та Сушківка. Біля музею встановлений пам'ятник.
В.В.Хвойці.
У м. Ржищеві відкрито філію музею, де також експонуються матеріали з
розкопок трипільської культури, які проводисть у цій місцевості
співробітник Інституту археології НАН України С.М. Рижов.
Спільно з Інститутом археології НАН України музей проводить
археологічні дослідження, наукові конференції та читання, присвячені
дослідженням та дослідникам трипільської культури.
Музей приймає активну участь у створенні приватного музею трипільської
культури в с. Трипілля, який споруджується коштом В.М. Лазоренка.
Зокрема було розроблено проект, за яким було здійснено повномасштабну
реконструкцію двоповерхового житла трипільської культури. В
перспективі - створення археологічного заповідника, який би включив
пам'ятки різних епох, в
тому числі і трипільської культури.
Кочкін І.Т.
Прикарпатський університет ім. В.Стефаника
Івано-Франківськ Україна
Kochkin I.T.
V.Stefanyk University
Ivano-Frankivs'k, Ukraine
КУЛЬТОВИЙ КЕРАМІЧНИЙ ПОСУД
З ТРИПІЛЬСЬКИХ ПАМ`ЯТОК
ПІВНІЧНО-СХІДНОГО ПЕРЕДКАРПАТТЯ
THE SACRAL WARE
FROM TRYPILLYA CULTURE SETTLEMENTS
OF NORTH-EAST PRE-CARPATHIAN REGION
Керамічний посуд
культового призначення є важливим джерелом вивчення релігійних
вірувань і культів трипільського населення. Різні аспекти цієї
проблеми розглядали В.Хвойка,
C.Бібиков, Т.Мовша
Т.Пассек, Б.Рибаков, К.Черниш, Н.Бурдо, М.Відейко, І.Палагута,
Т.Ткачук, О.Цвек, С.Рижов та інші. У групі культового посуду з
пам’яток середнього етапу трипільської культури Північно-Східного
Передкарпаття основне місце займають біноклеподібні посудини різних
типів, які знайдені на поселеннях Хом’яківка І, Вікторів І, Одаїв ІІ
(етап В-І-В-ІІ), а також дещо пізнішому поселенні Белелуя
VI.
Знайдено кілька типів цих артефактів: “біноклі” з напівсферичними
чашами і сферичним тулубом (трубкою); з лійкоподібними чашами і
сферичним тулубом (трубкою); з напівсферичними верхніми чашами і
конічним розтрубом.
Знахідки "біноклів" на поселенні Хом’яківка І, як і на більшості
пам’яток, представлені здебільшого фрагментами вінець їх чаш,
тулубів і перемичок. Вінця чаш напівсферичної форми частіше мають
гострий край вінця. Серед знахідок спостерігаються фрагменти верхніх
чаш з частинами перемичок, котрі мають наскрізний отвір або
заглиблення. Ці біноклеподібні посудини, напевно, мали конічний
розтруб, який був з’єднаний з верхньою чашею. Ця форма представлена
повністю реставрованим "біноклем", знайденим у горловині господарської
ями №13 поселення Хом’яківка І. Кожна половина цього "бінокля"
складається з двох частин, а саме розтруба конічної форми і верхньої
напівсферичної чаші. Розтруби з'єднані між собою ромбоподібною
перемичкою. Чаші з'єднані перемичкою овальною в перетині. Висота
"бінокля" до краю чаші - 20, до виступу верхньої перемички - 23 см;
діаметр чаш - 13,5-14 см, діаметр горловини -5,5 см, внутрішній
діаметр горловини 4,5 см, діаметр основи розтруба -14 см.
Інший тип "бінокля" з Хом’яківки І з лійкоподібними чашами і
циліндричним тулубом (трубкою) не настільки масивний, як вищезгаданий.
Біноклеподібна посудина (збереглася її половина) з пам’ятки Белелуя
VI
(урочище Бавки) належить до досить поширеного типу “біноклів” з
напівсферичними верхньою і нижньою чашами і циліндричним дещо
роздутим тулубом (трубкою). Висота посудини складає від 14 (до вінця
чаші) до 16 (до краю верхньої перемички) см; діаметр верхньої чаші -
12, нижньої - 7,5, тулуба - 6 см. У центральній частині верхньої
перемички наявний отвір діаметром 1,1 см. Центральна перемичка
ромбічної форми збоку посередині має ручку з отвором діаметром 1,1 см.
Один з фрагментів напівсферичної чаші “бінокля” з Белелуї
VI
має сліди розпису темно-коричневою і чорною фарбами. "Біноклі"
виготовлені
з добре
підготовленої глини,
що містить природні
та незначну
кількість рослинних
домішок.
Незначну частину культового
посуду також становлять мініатюрні посудини різних форм – мисочки,
знайдені на поселенні Хом’яківка І (мисочка конічної форми з
діаметром вінця 6 см, висотою близько 5 см, товщина стінок 0,4 см) і
на поселенні Белелуя VI, а також невелика
амфорка з майже сферичним тулубом (Хом’яківка- І).
До групи посуду культового призначення, на нашу думку, можна віднести
також і посудини з зооморфними деталями (Вікторів І, Одаїв-урочище
Кут).
Вивчення особливостей культового посуду, зокрема різноманітних форм
“біноклеподібних посудин”, контексту їх місцерозташування на
пам’ятках дадуть можливість отримати більш конкретні відомості про
релігійні обряди трипільців.
С.Д.Лисенко
Канд. істор. наук
Інститут археології НАН України
Київ, Україна
Dr. Lysenko S.D.
Institute of Archaeology
National Academy of Sciences of Ukraine
Kiev, Ukraine
ДО ПИТАННЯ ПРО ВТОРИННЕ
ВИКОРИСТАННЯ АРТЕФАКТІВ ТРИПІЛЬСЬКОЇ КУЛЬТУРИ НА КИЇВЩИНІ
ЗА ДОБИ БРОНЗИ – В РАНЬОМУ ЗАЛІЗНОМУ ВІЦІ.
THE SECONDARY UTILIZATION OF THE TRYPILLYA CULTURE
ARTIFACTS
AT KYIV REGION AT BRONZE AND EARLY IRON AGES.
Міфологічний світогляд людини доби первисності був
орієнтований у минуле, на сакральні "стародавні" часи [Мифы
народов мира, 1991]. Знахідки речей
трипільської доби (яскравого посуду, якісних виробів з кременю) для
населення доби пізньої бронзи – ранього залізного віку, повинні були
сприйматися як прояви "золотого віку", що минув. Фіксація всіх
випадків можливого вторинного (ритуального ?) використання
трипільських артефактів може виявитись важливим штрихом для вивчення
духовної культури цих часів.
ГРИГОРІВКА–1 (Обухівський р–н). 2004р. на краю поселення черняхівської
культури [Петраускас, Шишкін, 1992, с.105; Магомедов, Абашина, Солтис,
2003, с.47] В.В.Пастернаком було знайдено фрагмент ліцевої амфорки
доби Трипілля ВII–CI
(томашівська група ?) [визначення М.Ю.Відейка]. На поверхні поселення
та у шурфах трипільської кераміки виявлено не було, але поблизу
знайдено кілька фрагментів черепа дорослого [визначення
Л.В.Литвинової], ребра, фрагменти посуду бабинського типу та
ранньоскіфського часу. Неподалік від цих знахідок простежене
підвищення (h~0,4м,
d~20 м; розораний курган
?). Складається враження, що трипільську посудину було принесено зі
сторони та використано у похованні доби бронзи або ранього залізного
віку.
КРУШИНКА–3 (Васильківський р–н). 1999р. розкопано заглиблений об'єкт
раньоскіфського часу розмірами 2,4х2,2м.
У підлогу впущена яма, яка містила фрагменти посуду милоградського
типу. На плямі ями лежав розвал трипільської посудини софіївського
типу, у середині якої містилися 2 пряслиця. Ще 2 пряслиця софіївського
типу та великий фрагмент трипільської посудини були виявлені поряд із
вогнищем разом із керамікою раньоскіфського часу [Лысенко и др,
1999/9, с.6–7].
МАЛОПОЛОВЕЦЬКЕ–3 (Фастівський р–н). Могильник займає центральну
частину поселення періоду Трипілля–ВII. 2000р.
на південній періферії комплекса 2 поряд із сукупченням кісток і
фрагментів посуду зрубного типу, знайдено масивний реберчастий скол;
кремінь чорний, желваковий, високоякісний; сировина, можливо з Дністра
[Лысенко. Лысенко, 2001, с.148; Овчинников,
2001, с.9, рис.4:1]. Інтерпретація зазначених фактів можлива лише при
подальшому їх накопиченні.
Мицик В.Ф.
Директор Тальнівського музею історії хліборобства
Тальне, Україна
Mytsyk V.F.
Director of Museum of Farming at Tal'ne
Tal'ne, Ukraine
МІРНІСТЬ СВІТОГЛЯДУ І
ОБРАЗОТВОРЧА МОВА
ТРИПІЛЬСЬКОЇ ЦИВІЛІЗАЦІЇ
REGULARITY OF WELTANSCHAUUNG AND PICTORIAL LANGUAGE
OF TRYPILLYA CIVILIZATION
Все у Світі відбувається за закоом Світового ладу, за
універсальним законом косморуху. Цей світогляд набув величного
духовного розвитку за Трипільської цивілізації. Основою Закону, за М.
Чмиховим, є рух сонця в колі зодіаку, що змістовно передано в
декоративних композиціях посуду трипільців-хліборобів. Це мотив
"кругообіг Сонця"".
В оздобленні посуду втілено його мірності, на основі яких розвивається
життя, як у Всесвіті, так і у конкретної людини. Це - єдиність,
парність, ьтриєдиність, чотиричасність, семичасність.
Єдиність втілена у посуді, який є образом неба, Всесвіту, та в
орнаментальних композиціях. Множинність Світу виображена у символах
Сонця, знаках Землі, потоках води-дощу, у зростанні, яке змальовується
в трьох ярусах. Пізніше цей життьоявний світ в українській народній
творчості назвуть "світом білим" і оспівають у піснях.
Необхідною умовою розвитку життя є парність. В трипільському мистецтві
вона засвідчена ще на етапі А. Це знаки напівсварги, єднання двох сил
чи енергій, образи Сонця й води, Сонця та Місяця, як священного шлюбу.
Парність є виявом вищої божественної мірності триєдиного світу, його
трисутності, яка знайшла вияв у триярусності орнаментальних
композицій, потрійних колах тощо. Чотиричасність є основною в
декоративному оздобленні трипільського посуду: це чотири сонця,
напівовали, чотирираменний хрест, знаки Сварги. Поєднання триєдиності
і чотиричасності дає семичасність - творець, якість Світу, його ріст
та розвиток.
Додавши три і чотири матимемо хліборобський рік, а помноживши -
матимемо календарний. Мірності у мистецтві трипільців-хліборобів
втілюються в образотворчу мову декоративних композицій. Основними її
символами є Сонце, ромб, Дерево Життя. Сонце зображується завжди в
колорусі та в чотирьох фазах. Сонце вважається Богом, а його
красне-ясне світло - даром Бога. Ромб є образом Світу, його родючою
основою. Древо Життя створює образ зростаючої проявності Світу, його
триєдиної сутності. Митці Трипільської цивілізації використали його
для с акралізації хліборобства.
Універсальний закон Світового ладу, його мірності та образогтворча
мова складали духовну основу життя хліборобів Трипілля, втілювалися у
господарчі турботи та ремісничі вміння.
Сегеда С.П.
доктор історичних наук, професор
ІМФЕ ім. М.Т. Рильського НАН України
Київ, Україна
Prof. Dr.hab. Segeda S.P.
M.T. Ryls'ky Institute of Arts, Linguistics and Etnography NAS of
Ukraine
Kiev, Ukraine
АНТРОПОЛОГІЯ НАСЕЛЕННЯ
ТРИПІЛЬСЬКОЇ КУЛЬТУРИ
ANTROPOLOGY OF TRYPILLYA CULTURE POPULATION
Аналіз краніологічних даних свідчить, що фізичний тип
носіїв Кукутень – Трипілля утворився на основі західного варіанту
давнього середземноморського антропологічного типу, який у добу
неоліту-енеоліту домінував серед їхніх південно−західних сусідів,
людності культур Хаманджія, Боян, Гумельниця тощо, поширених у басейні
Дунаю.
Вже в середній період розвитку трипільської культури він включав також
певний протоєвропеоїдний компонент, “питома вага” якого з часом
повільно, але невпинно збільшувалась. Поява даного компонента
зумовлена передусім впливом східних і південних сусідів трипільських
племен - нащадків носіїв києво−черкаської культури дніпро−донецької
спільноти, творців середньостогівської та ямної культур лісостепової
та степової зон України.
Ще у першій половині минулого століття в археологічній літературі була
висловлена думка про важливу роль в антропологічному складі племен
кукутень-трипільської спільності т.зв. “вірменоїдного” типу. Підставою
для цього висновку став стилістичний аналіз антропоморфних статуеток з
реалістичними рисами, виявлених на пам’ятках трипільської культури.
Стверджувалось, що поширення вірменоїдного типу серед трипільців
підтверджується знахідкою черепа на поселенні середнього етапу
розвитку Трипілля поблизу с. Незвисько у Прикарпатті. Однак знахідка в
Незвиську, так само як і інші антропологічні матеріали, не дає підстав
для висновків про “вірменоїдність” творців трипільської культури.
Сучасні країнці – представники дніпровсько-карпатської групи
антропологічних типів, які за комплексом морфо-фізіологічних ознак
займають проміжне положення між північними та південними європеоїдами,
тяжіючи до останніх.
Південноєвропеоїдний компонент широко представлений в трьох із
чотирьох антропологічних зон, які виокремлюються на етнічній території
українського народу, а саме: центральній, західній та південній.
З наведеного можна зробити висновок, що трипільські племена,
чисельність яких в епоху розквіту Кукутені-Трипілля могла досягати
сотень тисяч, відіграли важливу роль у формуванні генофонду пращурів
українського народу – автохтонного етносу Півдня Східної Європи,
фізичні риси якого почали формуватися задовго до появи слов’янства на
історичній арені.
Шаповал Г.І.
Доктор
історичних наук
Запорізький обласний краєзнавчий музей
Запоріжжя, Україна
Dr.
Shapoval G.I.
Zaporizhya domain museum
Zaporishshya, Ukraine
СОНЯЧНИЙ ЧОВЕН
THE SUN BOAT
Зображення на посуді,
моделях храмів та антропоморфних фігурках трипільців свідчать про
наявність у їх космогонічних уявленнях образу бога Сонця, який
рухається по небу на сонячному човні. Простежується кілька видів
зображення сонячного човна у трипільському культовому мистецтві.
Перший з них представляє собою серпанок над центральною частиною
якого знаходиться сонячне божество у вигляді кола (чи кількох
концентричних кіл) або у вигляді хреста. Сполучення саме цих елементів
у чотири— та тричасних композиціях є дуже поширеним. В усатівському
варіанті серпанки набирають більш реального вигляду човна з однакового
оформленими носом та кормою і плоскою центральною частиною корпусу.
Саме в ньому зустрічаються зображення сонячного човна зі щоглою.
Яскраво виражена парність у зображенні сонячних човнів дає можливість
припустити наявність уявлень у трипільці про існування денного та
нічного човнів бога сонця.
Другий тип символу сонячного човна зображено на горщику з
трипільського поселення Немирів. На цьому малюнку корпус човна має
дуговидний вигляд з потовщенням у центральній частині. Носові частини
човна високо загнуті вгору і прикрашені зооморфними головами. Їх
створюють парні паралельні короткі лінії, які опущені вниз під кутом
до носа судна. В нижній частині судна зображено чотири опущених вниз
лінії, які одночасно мають значення і весел сонячного човна і ніг
тварин, голови яких прикрашують носи ладді.
Малюнок з немирівського горщика чудово доповнює зображення сонячного
човна на фрагменті грушеподібного посуду з трипільського поселення
Блищанка. У цьому зображенні сонячний човен представлений у подібній
до немирівського малюнка формі. Він також має дуговидний вигляд із
потовщенням у центрі. Її носові частини прикрашені пташиними головами
з подовженими качкоподібними дзьобами. У лівій частині корпусу човна
паралельно один до одного зображено два весла, які перетинають човен
під кутом Над малюнком цього сонячного човна зображено подвійну
хвилясту лінію, що, можливо, уособлює світ води.
Це унікальні зображення, бо вони є справжнею ілюстрацією до одного із
давньоарійських гімнів-молитов до Агні – бога вогню в усіх його
проявленнях: на землі, на небі, у якості сонця, і у воді.
Ми вважаємо, що тут у "Рігведі" мова йде саме про сонячний човен,
тобто човен бога Агні. На ній він не тільки подорожує сам, а і, як
свідчить текст гімну, переправляє з жертовного вогнища тих, кого
забирає вогонь далі у світ богів, де їм гарантовано захист.
Надзвичайно важливим є те, що нещодавно подібні зображення сонячних
човнів виявлені на моделі трипільського храму з колекції С.Платонова.
Вони прикрашають задню стину моделі храму разом із зображеннями сонця
і хвиль.
Описані зображення сонячного човна є найбільш ранніми на території
Східної Європи із символів подібного типу. В них поєднані зображення
двох сонячних човнів: денного і нічного, шляхом з`єднання їх корпусів
у центральній частині. Саме за рахунок цього утворюється якісно нове
зображення судна, у якого є дві носових частини і відсутня корма.
Пізніше вони знайдуть широке застосування у культовому мистецтві
багатьох давніх народів, які мешкали на території України.
Образ сонячного човна пов`язаний з одним із найпоширеніших в духовній
культурі багатьох давніх народів світу міфічним сюжетом про
переборювання вод смерті і повернення у реальний світ бога Сонця.
Відповідно частини сонячного човна: ніс, корма та корпус утворюють
семантичну єдність з фазами космічного циклу: захід – схід сонця,
смерть – відродження. При цьому ніс човна ототожнювався з виходом із
країни смерті тобто із східними воротами обрію. Корма човна відповідає
входу у країну смерті – західні ворота обрію. Корпус човна сонця
уособлює простір або період між сходом та заходом, народженням та
смертю.
Зображення сонячного човна, що ілюструють сюжет про народження та
смерть бога сонця, давно відомі у сакральному мистецтві народів
Давнього Сходу. Ці зображення в рельєфах та розписах храмів і
поховальних споруд, на культовому посуді та печатках завжди
складаються з двох елементів: сонячного човна і бога сонця в ньому.
Найчастіше човен і сонце зображуються окремо. При цьому бог сонця, як
правило, зображується над човном. Часто символ бога сонця знаходиться
у центрі композиції, а кілька (чотири або три) фігур сонячних човнів
розташовані навкруги.
Відейко М.Ю.
Кандидат історичних наук
Інститут археології НАН України
Київ, Україна
ТРИПІЛЬСЬКА
ЦИВІЛІЗАЦІЯ В ПРАІСТОРІЇ ЄВРОПИ
На питання, коли було
створено Світ, шумери відповідали: тоді, коли люди почали пекти хліб і
плавити метал в оселях Країни. Звичайно, вони мали на увазі власну
Країну. Однак що ж відбувалося в Європі у ті часи, коли "історія
починалася в Шумері"? Невже люди тут ще жили в куренях та печерах, як
в кам'яному віці?
За останнє століття
археологи відкрили в Європі багато яскравих цивілізацій, які датовані
між 6000–3000 рр. до н.е. Серед них – Вінча, Гумельниця,
Кукутені–Трипілля та інші. Науковцями досліджено багато давніх
поселень, деякі з них мали укріплення. Вчені виявили сліди дуже
давньої металургії, яка досягла високого рівня розвитку на Балканах
між 5000–4500 рр. до н.е, поховання з золотими скарбами та глиняні
таблички з знаками.
Ці дослідження дали можливість запропонувати концепцію "цивілізації
Старої Європи". Кордони цієї цивілізації простяглися від Східної
Італії до Дніпра, від Карпат до Егейського та Чорного морів.
Але, здається, що Схід Старої Європи для мешканців долини Дунаю був в
ті часи далекою та незнаною землею, дальнім кордоном 6000 років тому.
Сучасна назва цієї далекої землі Старої Європи – Україна. Це ім'я може
бути перекладене на англійську, як окраїна. Це була таємнича, багата
та безкінечна Країна.
На Сході, між
Карпатами та Дніпром, археологи в другій половині ХІХ ст. відкрили
руїни поселень, які існували між 5400–2700 др Р.Х. Однак хто ж лишив
нам у спадок ці руїни? Сьогодні археологи називають їх "трипільцями".
Восени 1896 року Вікентій Хвойка на пагорбах навколо містечка
Трипілля, біля сіл Верем'я, Халеп'я, Жуківці, Щербанівка, Стайки та
інших відкрив сліди цієї загадкової цивілізації – глиняні "площадки" з
дивним посудом, глиняними статуетками.
Через сто років в Україні було відомо вже понад тисячу трипільських
поселень, поховань на території площею біля 200000 квадратних
кілометрів – від Чернівецької області на заході до Київської – на
сході Понад 80 книжок та тисячі статей були написані з цей час про
"трипільську археологічну культуру". П'ять поколінь археологів ( біля
250 вчених з понад 12 країн) понад 130 років досліджували
старожитності трипільської культури. За час, що минув, змінювалися
уявлення про те, як жили творці трипільської цивілізації.
В.Хвойка вважав, що трипільці жили в куренях та землянках – навіть
намалював відповідну картину з їх життя. Нині археологами доведено, що
трипільці будували житла з дерева і глини, в тому числі двоповерхові,
вони заклали основи монументальної архітектури. А серед трипільських
селищ археологи відкрили величезні поселення, за плануванням схожі на
міста.
Історична память,
закарбована в реаліях індоєвропейських мов, свідчить: за кілька
тисячоліть до побудови палацу Міноса на Кріті та багатих на золото
Мікен європейці знали таке поняття, як місто – принаймні у четвертому
тисячолітті до н.е. То де ж вони, ці перші міста Старої Європи,
ровесники Ура та Еріду ?
Якщо вони не були
відкриті за сто років археологічних досліджень, може це лише старий
міф Європи?
Але, виявляється, все ж таки можливо наприкінці ХХ ст. відкрити в
Європі забуту цивілізацію і прадавні міста, давніші за єгипетські
піраміди. Відкриття трипільських протоміст стало одним з найбільших в
історії досліджень цивілізації Старої Європи.
Їх було знайдено всього 30 років тому на землі, яку нині називають
Україна. Там, де річка Синюха відділяє безкраї, випалені безжальним
сонцем степи від зеленої смужки лісостепу, між Південним Бугом та
Дніпром на аерофотознімках військовим топографом К.Шишкіним були
прочитані сліди величезних поселень. Їх площа досягала двох і навіть
чотирьох квадратних кілометрів. Перша реакція археологів була: "це
неможливо, бо цього не може бути".
Однак польові дослідження підтвердили наявність у вказаних місцях
залишків поселень трипільської культури мідного віку. Радіовуглецеві
дати показали, що вони існували в період між 4200 – 2750 роками до
н.е. Понад тисячоліття історії найдавнішої міської цивілізації Європи!
Археологічні та археометричні дослідження крок за кроком відкривали цю
сторінку Праісторії. Це було складним завданням, зробити плани таких
великих поселень, похованих під товщею землі. Було неможливо розкопати
їх в такій великій мірі, бе це вимагало сотень років розкопок лише для
одного поселення.
Ця проблема була вирішена Валерієм Дудкіним. В 1971–1974 роках він
зробив магнітну зйомку в Майданецькому, на площі біля 180 га. Після
чотирьох сезонів він зробив план, на якому було 1575 аномалій від
спалених будинків. Всі будівлі було виявлено з точністю до 1 метра.
Він продовжив цю роботу і в інших місцях. Після 20 років досліджень
були створені понад 40 планів трипільських поселень з території
України та Молдови, які датовані між 5000 – 2750 ВС. Серед них були
сім протоміст, між іншим – Тальянки, яке мало площу біля 450 га,
найбфльше в європі (датоване між 3700–3500 ВС). Щоб отримату таку
інформацію за допомогою розкопок, археологам знадобилося б біля тисячі
років. Використовуючи ці плани, українські археологи дослідили понад
200 різноманітних об'єктів та отримали багато інформації про
трипільську цивілізацію та трипільців.
Будинки трипільских протоміст споруджувалися впритул один до одного,
утворюючи до двох ліній укріплень. Перша лінія оточувала центр, а
друга знаходилася на віддалі, яка відповідає польоту стріли з першої.
Масштаби укріплень вражають – еліптична в плані цитадель поселення
біля Майданецького була 1 км в довжину, така ж в Тальянках – 3,5 км!
Населення, яке
створило цю давню цивілізацію, оволоділо передовими на той час
технологіями виробництва продуктів – землеробством, тваринництвом,
металургією. Вони мали велику кількість добрих земель, що давало змогу
змінювати місця розселення кожні 50–80 років. Вони зналися на
агротехніці та пристосували її до місцевих умов. Цікаво, що дещо з
цієї господарської моделі пережило трипільців, вживалося в Бронзовому
та ранньому залізному віках та дожило до середніх віків в Україні.
Вражають досягнення трипільців в галузі ремесел – металообробки та
гончарства. Знання про ковальську обробку міді, режими термообробки та
лиття в деяких аспектах не поступаються сучасному рівню в цій галузі.
Трипільцями було впроваджено поворотний пристрій в гончарстві,
двоярусні горни для випалу посуду. Їх мальований посуд зберіг свіжість
фарб після 6000 літ перебування під землею.
Краса трипільської культури – в її посуді та глиняній скульптурі,
довершеність якої не може не вражати.Керамічні вироби випалювали у
двоярусних горнах, потім прикрашали мальованим та різьбленим
орнаментом, інкрустацією. В цих орнаментах ми можемо побачити весь
світ давніх землеробів: світ наземний та підземний, небо, сонце,
місяць, зорі, рослин, тварин та людей. Давні малювання промовляють до
нас з глибини віків забутою мовою, якою зверталися їх творці до
забутих нині богів. Лише вони, давні боги європейців розуміли мову цих
символів та знаків. Придивившись до орнаменті можна побачити цілі
"тексти": ось іде дощ, зерно падає в грунт, воно проростає…
Трипільска пластика, особливо портретна, є винятковим твором
мистецтва. Через 55 віків на накс дивляться обличчя жінок – старих і
молодих, з вузькими та широкими обличчями, чорним волосям, зібраним у
вузол на спині, чоловіки – з голеними головами, великим носом та
широко відкритими очима.
Трипільці будували досить великі та комфортабельні будинки. Вони мали
іноді по два поверхи, при цьому верхній був жилим, а нижній
використовували для господарських потреб. Знайдені глиняні моделі
таких будівель, і навіть трипільських храмів, які допомагають
реконструювати давню архітектуру. Цікаву збірку глиняних храмів
останнім часом представлено в колекції ПЛАТАР. Без перебільшення, вона
суттєво коригує наші уявлення про доісторичну архітектуру Старої
Європи між 4200–3500 ВС.
Одна з них презентує прямокутну в плані споруду наплатформі, яка
спирається на шість масивних ніжок. Покрівля храму напівкругла,
фронтони декоровані місячним серпанком, подібним до рогів бика
(корови?). Вхід в храм являє собою арку, прикрашену зображеннями
серпанків. Стіни прикрашені антропоморфними стовпами та спіральними
символами змій. Модель була вкрита червоною фарбою, а заглиблений
орнамент інкрустовано білою пастою. На інших моделях було намальовано
дахи, схоже вкиті очеретяними матами.
Пошуки аналогій циму храмам дали несподівані результати. В часи
трипільської культури найближчий регіон з подібними храмами знаходився
у ПІвденній Месопотамії. Рештки подібних будівель були розкопані на
телі Ель–Убейд та відомі з печаток з періоду Урук (3900–3100 ВС). Ці
храми були присвячені Нінтур, втіленню богині Нінхурсаг, однієї з
найвпливовіших богинь Шумеру. В Південному Іраку такі будинки існують
і нині. Цікаве питання, як і де трипільці познайомилися з традиціями
Шумеру, його храмами та божествами…
Інша риса
цивілізації – поява та використання писемності. Розвинена знакова
система трипільців була кроком до створення писемності.Деякі з понад
300 знаків (біля 12%), згідно підрахункам Т.М. Ткачука, подібні до
шумерських: "зірка", "рослина", "будинок". Трипільці використовували
глиняні жетони, такі ж, як в Месопотамії. Однак після 3500–3300 рр. до
н.е трипільський світ поступово занепав, та процес винайдення письма
був перерваний. Лише крок лишався Старій Європі до створення власної
писемності.
Не лише ці
винаходи, але й протоміста, технології, релігійна та культурна
спадщина були покинуті після 3300–3200 ВС. Криза економічної системи,
викликана глобальними екологічними змінами на зламі 4–3 тис. до н.е
привела до колапсу останньої великої циілізації європейського
енеоліту. Потенційні можливості трипільської цивілізації (як і Старої
Європи в цілому) не були реалізовані в цей час.
Трипільці досягли своїх успіхів завдяки власній праці, розуму та
ресурсам дуже багатої країни, яку нині називають Україною. Вони були
першими, хто довів: тут можна власноручно збудувати високу цивілізацію
та добре життя.
Нині
трипільська спадщина дослідується вченими з багатьох країн. Багаті
археологічні колекції нині виставлені в музеях та нагромаджені в
університетах, дослідницьких інститутах та приватних колекціях.
Найбільші археологічні скарби зібрані в Києві, у Національному музеї
історії України та Археологічному музеї Інституту археології НАНУ. Тут
ми можемо побачити чудову трипільську кераміку, глиняні фігурки та
моделі будинків і храмів. Понад в 30 музеях України – у Львові, Одесі,
Вінниці, Черкасах та інших місцях виставлені речі з розкопок
трипільської культури. Трипільські колекції нині є в музеях Польщі
(Краків, Варшава, Познань), Росії (С–Петербург, Москва),
Великобританії (Лондон), Австрії (Відень).
На Україні музеї та місця давніх поселень, а також археологічні
розкопки на Дніпрі, ПІвденному Бузі та Дністрі притягують багатьох
туристів. В с.Трипілля, на Дніпрі, відкрито музей та пам'ятник
Вікентію Хвойці. Кілька років тому появилася можливість відвідувати
печеру Вертеба (Тернопільська область), в якій трипільці жили впродовж
1000 років. Археологічні дослідження, які розпочалися тут в ХІХ ст.,
нині продовжені Михайлом Сохацьким, директором Борщівського музею. В
печерному лабіринті було виявлено сотні мальованих посудин та глиняних
фігурок.
Цивілізація Трипілля захоплює та привертає увагу все більше і більше
по мірі того, як ви знайомитеся з нею. Вона як і раніше зберігає
багато таємниць, однак одне стало достатньо зрозумілим нині: підвалини
цивілізації тут було закладено в ті часи, коли люди почали пекти хліб
та плавити метал на землі, яку нині назувають Україною.
<<<Back |