Trypillian Civilization 5508 - 2750 BC

***

©2002-2006
Kolos Corp.
E-mail

ільництво Племен Трипільскої Культури"

ПАШКЕВИЧ Г.О.   ВІДЕЙКО М.Ю.

Київ, 2006
Наукове видання  
Київ, 2006 рік. 143 сторінки, ілюстрації, бібліографія.

Мета цієї книги - зробити інформацію про рільництво племен трипільської культури (кінець VI - початок ІІІ тис. до н.е.) доступною не лише для фахівців в галузі археології, але і всіх, хто цікавиться давньою історією. Розглянуто проблеми  походження трипільського хліборобства та його розвиток впродовж понад двох тисячоліть Багатий ілюстративний матеріал дає змогу побачити знахідки культурних рослин, знарядь праці, за допомогою яких сім-п'ять тисячоліть тому їх вирощували, збирали і переробляли на продукти харчування. Викладено сучасну наукову інформацію про те, де і коли люди вперше почали вирощувати злаки, як і коли та за яких обставин хліборобство з'явилося у Європі та на території України. Видання супроводжують  словник латинських назв рослин та короткий археологічний словник, у якому пояснено специфічні терміни та визначення, а також  надано коротку довідку про трипільську археологічну культуру.

 ВСТУП

Трипільська археологічна культура належить до великого кола високорозвинених культур давніх хліборобів доби неоліту та мідного віку (Кріш, Боян, Вінча, Варна, Каранове, Гумельниця, Лендель, Тисаполгар, та ін.), які археологи об'єднують у цивілізацію Старої Європи. Час існування цієї цивілізації  на території приблизно від сходу  сучасної Італії до Дніпра припадає на VI-IV  тис. до н.е.

Племена  культурної спільності Трипілля-Кукутень займали частину території сучасних Румунії, Молдови та України від Прикарпаття на заході до долини Дніпра на сході, у межах зони лісів помірного поясу та лісостепової смуги. Тут відомо понад 4000 пам'яток
поселень, могильників, окремих місцезнаходжень. Найпізніші пам'ятки трипільської культури виходять у степову зону  Північно-Західного Причорномор'я. Абсолютна хронологія трипільської культури була встановлена на підставі радіовуглецевого датування. Період її існування в цілому складає понад 2500 років: від 5400-5300 до 2700-2600 рр. до н.е.

Останнім часом, коли трипільська культура стала предметом загальної уваги, у друкованих виданнях, телепередачах і на радіо з'явилося чимало відверто дилетантських та фантастичних тверджень про трипільське хліборобство. Пишуть, між іншим, що саме трипільцям людство завдячує багатьма епохальними винаходами, у тому числі рільництвом. Розповідається про «пишні трипільські короваї», трипільський житній хліб або смачні трипільські борщі та інші більш ніж дивні із наукової точки зору речі.

Між тим, наведені вище твердження не мають жодного відношення до дійсності. У ті часи - ІХ-VIII тис. до н.е., коли рільництво було винайдене,  територія, де у VI-III тис. до н.е. була поширена трипільська культура, знаходилася надто близько до прильодовикової зони. А це означає, що тут можна було вдосконалювати методи полювання на оленів чи бізонів, а зовсім не  вирощування пшениці чи ячменю.

Не знають автори фантастичних праць і того, що пшениці, які вирощували трипільці, непридатні для випікання «пишних короваїв», а жодної зернини, чи навіть відбитків зернівок жита, так і не знайдено за понад сто років розкопок трипільських поселень. Що ж до смачних трипільських борщів, то із потрібних для приготування борщу компонентів, трипільці, окрім води мали хіба що сало і дикий часник.

Натомість фантастичні уявлення про трипільське хліборобство, а також не менш захоплюючі екскурси у доісторичну кулінарію слід сприймати, на нашу думку, як цілком певний сигнал про те, що суспільству бракує інформації: як про трипільську культуру в цілому, так і  про хліборобство тієї епохи зокрема.

Однак в  узагальнюючих вітчизняних історичних виданнях даним про давнє хліборобство виділено, як правило,  від двох до чотирьох сторінок[1]. Випущена кілька років тому «Енциклопедія трипільської цивілізації» містить у першому томі три розділи (підготовані авторами цієї монографії), у яких опубліковано дані про екологію, культурні рослини, знаряддя праці та системи трипільського рільництва, а також окремі статті у томі другому, присвячені  знаряддям праці, біографії дослідників [2]. Однак Енциклопедія, із її обмеженим тиражем та великою вартістю, не може на разі розглядатися, як загальнодоступне джерело інформації.

Тому авторам цілком слушною видалася ідея написання монографії, у якій було б викладено сучасну наукову інформацію про те, де і коли люди вперше почали вирощувати злаки, як, коли і за яких обставин хліборобство з'явилося у Європи та на території України. Інформація про це не є таємницею для вчених, адже історія аграрних технологій завжди була у центрі уваги дослідників, представників різних наук.

Пропоноване дослідження є спробою зібрати та видати інформацію про трипільське хліборобство, зробити її цікавою і більш доступною не лише для фахівців в галузі археології, але і всіх, хто цікавиться давньою історією. Саме це є головною метою пропонованого видання. Цій же меті і підпорядкована публікація значного числа ілюстративного матеріалу, який дає змогу побачити знахідки культурних рослин, знарядь праці, за допомогою яких сім-п'ять тисячоліть тому їх вирощували, збирали і переробляли на продукти харчування.

Автори не намагалися здійснити у цій праці прорив у дослідженнях проблем давнього рільництва, адже принципово нових джерел із даної теми, а відповідно і їх  узагальнення, в останні роки так і не з'явилося. Отож цілком можливо, що буде розчарований той читач, котрий намагатиметься у цій праці знайти відповіді на всі запитання, або побачити повний переворот  у поглядах на трипільське хліборобство.

Ми утрималися також від спокуси будувати різноманітні моделі  давніх господарських систем, намагаючись лише з'ясувати, як могло, і чи взагалі могло, за певних обставин працювати трипільське хліборобство для забезпечення потреб суспільства.

Поза дослідженням лишився великий пласт інформації, який стосується сакрального аспекту трипільського рільництва. Ця тема лише побіжно згадана - настільки, наскільки це потрібно для розкриття певних специфічних рис трипільського хліборобства та його відображення у археологічних матеріалах.

 
 ПОНЯТТЯ
«РІЛЬНИЦТВО», «ХЛІБОРОБСТВО».  ОСОБЛИВОСТІ ДОСЛІДЖЕННЯ

Поняття «хліборобство». має декілька значень. Під ним розуміють сукупність дій, спрямованих на підвищення родючості ґрунту. До цих заходів відносять застосування певних знарядь для обробітку землі, а у широкому сенсі - комплексні системи, які включатимуть ще й такі заходи, як внесення добрив, зрошення або осушення[3]. Інше значення - виробничий процес, кінцевою метою якого є не що інше, як вирощування - вироблення зерна, хліба[4]. Хлібом з античних часів називали не тільки випечені буханки, але й усі зернові культури.

Термін «хліборобство» відповідає російському «земледелие». Як зазначив свого часу дослідник традиційного українського рільництва С.П. Палюк, «земледелие»  вже у ХХ ст. було перекладено на українську, як «хліборобство». Цей невдалий переклад-словосполучення  (який в українській версії буквально означає «робити землю») почав витісняти із наукових праць старі українські слова «хліборобство», «рільництво». Таким чином  слово «рільництво» та словосполучення «хліборобство» цілком виправдані у тих випадках, коли йдеться про вирощування зернових культур. Саме у такому сенсі ми застосовуємо поняття «хліборобство», «рільництво» у пропонованій увазі читача монографії.

Сучасні дослідники хліборобства розглядають цю галузь, як соціально-економічну категорію та етнографічно-культурне явище, одночасно і як спосіб економічного забезпечення та одну із форм творення традиційної культури. Остання ж пов'язана із матеріальною та духовною сферами життя. Археологія, яка початково досліджує саме матеріальну культуру давніх часів і народів, передусім стикається із слідами економічної діяльності, повсякденного та духовного життя у давні часи.

При відсутності писемних та етнографічних даних лише знахідки, зроблені під час археологічних розкопок, можуть розглядатися в якості прямих свідчень про різні види господарської діяльності у минулому. Епоха трипільської культури відділена від нас кількома тисячоліттями і відноситься до часів, які передували виникненню писемності, яка б фіксувала чи описувала якісь події чи явища. Адже винайдена в неоліті піктографічна писемність використовувалася у сакральній сфері і не була придатна для ведення навіть облікових документів, не кажучи про літописи.


ДЖЕРЕЛА ДО РЕКОНСТРУКЦІЇ ТРИПІЛЬСЬКОГО РІЛЬНИЦТВА

Для реконструкції хліборобств доби трипільської культури необхідна інформація про природні умови, вирощувані культурні рослини, способи обробітку та знаряддя праці, які застосовувалися для обробітку ґрунту, збирання та переробки врожаю. Отримати ці данні можна в результаті досліджень методами природничих наук (палінологія, палео-етноботаніка та ін.), а також аналізу археологічних джерел.

Найбільше інформації про види рослин, які вирощували трипільці, можна отримати, досліджуючи залишки жител цієї культури. Вони складаються із обпаленої глиняної обмазки стін та міжповерхових і горищних перекриттів. При спорудженні будівель трипільці використовували суміш глини і різноманітних рослинних домішок для обмазування дерев'яних конструкцій. Із метою надання певних якостей такій суміші, до глини додають 10-15% (за обсягом) рослинних домішок. При спорудженні поселення Майданецьке (1575 споруд) використано близько 34000 м³ суміші. Отже у її складі могло бути 340-510 м³ домішок рослинного походження.

Під час спалення будівель обмазка отримала випал, але у її товщі залишилися відбитки рослин, які колись було додано до глини. На місцях, де колись існували поселення трипільської культури, в землі лежать рештки десятків тисяч подібних жител, величезна кількість обмазки із відбитками, які можна досліджувати.

Крім обмазки рослинні домішки є у складі кераміки та пластики - особливо антропоморфних статуеток. Там теж зустрічаються відбитки зернівок, плівок, колосків та навіть уламків колосся. Результати палеоботанічних досліджень описаних вище знахідок викладено у розділі 3.

Палеоетноботанічні дані побудовані на аналізі великого матеріалу (тисячі фрагментів кераміки та сотні кг обмазки), на якому були виявлені відбитки викопних зернівок і насіння. Друге джерело – обвуглені зернівки, кількість яких в останні роки значно зросла завдяки застосуванню у практиці археологічних робіт методу флотації (промивки) вмісту культурних шарів.

Багаторічні палеоетноботанічні дослідження матеріалів із розкопок поселень трипільської культури надали можливість, виходячи з складу рослин, залишки яких знаходять археологи при розкопках поселень, встановити асортимент рослин, відомий трипільським племенам і, спираючись на нього, визначити стан хліборобства тих часів. Великий обсяг отриманого матеріалу дав можливість перейти до об'єктивних висновків без обережних «вірогідно», «можливо», якими звичайно рясніють роботи археологів. Адже наукова цінність висновків тепер базується на статистичній обробці даних. З'явилася можливість використовувати сучасні інформаційні технології, як то бази даних, разом з засобами їх підтримки та користування.

Не слід забувати, однак, що наші відомості про культурні рослини доби Трипілля базуються на фрагментарному матеріалі. Із майже двох тисяч відомих в Україні поселень палеоботаніками поки що вивчалися лише знахідки, які походять всього із кількох десятків місць. Є досить значні території, локальні групи трипільської культури, матеріали із яких на предмет пошуку та визначення слідів культурних рослин  не досліджувалися взагалі. Хоча кількість оглянутих фрагментів кераміки рахується на тисячі, проте археологи вже видобули із землі сотні тисяч, коли не мільйони фрагментів трипільського посуду. Так само кілька центнерів вивченої обмазки із рослинними домішками, яка походить від спалених в давнину жител не йдуть в жодне порівняння із тисячами тонн цієї обмазки, яку видобуто під час розкопок.

Отож іноді навіть окрема знахідка здатна вчинити справжній «статистичний переворот», порушити усталені уявлення. Так сталося, наприклад, коли лише у одній із посудин, розкопаних на поселенні Майданецьке 1980 року, виявилося зернівок  гороху більше, ніж було знайдено за всі попередні роки дослідження поселень трипільської культури. Сказане означає, що і до отриманих результатів слід ставитися із певними застереженнями. Слід завжди пам'ятати про те, що і через сто з лишком років досліджень трипільської культури нам доступні лише крихти із величезного масиву археологічних джерел.

Інша категорія археологічних знахідок
це фрагменти знарядь праці, які могли вико-ристовувати під час проведення сільськогосподарських робіт. Йдеться саме про фрагменти, оскільки до наших днів дійшли лише ті частини давніх знарядь, які було виготовлено із неорганічних матеріалів: каменю, кременю, рогу або кістки. Дерев'яні частини таких знарядь руків'я мотик, оправи для серпів в умовах залягання трипільських старожитностей не могли зберегтися. Ці частини можна реконструювати на підставі знахідок подібних виробів того часу на дні водойм, у торф'яниках, які відомі на території багатьох країн Європи.

Важливе значення має дослідження уцілілих частин давніх знарядь трасологічним методом. Це дає змогу не лише визначити призначення тих чи інших знарядь, ступінь інтенсивності їх використання, але й отримати інформацію про їх можливе застосування. Наприклад, встановити, на яку глибину входили у землю різні типи мотик.

Слід згадати також ще одне важливе джерело – іконографічне. Йдеться про давні зображення, як намальовані чи продряпані, так і скульптурні: наліпи на кераміці, керамічні моделі тощо. Так, виявлені зображення упряжних тварин є свідченням використання їх в якості тяглової сили.

Останнє підтверджується палеозоологіними дослідженнями кісток свійських тварин, які виявлено під час археологічних розкопок поселень трипільської культури. Виявлено  знахідки кісток тварин із слідами змін, які сталися внаслідок певного використання цієї тварини у господарстві.

Крім польової археології, яка спрямована на дослідження шляхом археологічних розкопок, важливий внесок у реконструкцію давнього хліборобства належить експериментальній археології. Для відтворення виробничих процесів, отримання інформації про їх трудомісткість, можливі результати праці тими чи іншими знаряддями, вчені організують експерименти, під час яких виготовляють за давніми прототипами мотики, рала, серпи. Вони обробляють землю із використанням таких знарядь, висівають культури, які вирощувалися в минулому, збирають врожай серпами із кременевими лезами. Так набувається цінний досвід та фактичні данні, які дають змогу оцінити й зрозуміти, реконструювати із більшим ступенем вірогідності давні виробничі процеси.
                                                        

                                                             ***

Монографія складається із чотирьох розділів, словників, що пояснюють ботанічні  та археологічні терміни, і бібліографії. 

Перший розділ присвячено характеристиці оточуючого середовища у часи існування трипільської культури. Адже сім-п'ять тисяч років тому не лише природа нашого краю виглядала дещо інакше, але й кліматичні умови часом досить суттєво відрізнялися від звичних нам сьогодні.

Розділ другий є коротким нарисом із історії походження культурних злаків, їх поширення у Старому Світі, зокрема на теренах Європи та України. Це передісторія трипільського рільництва, яке склалося на основі досягнень та багатотисячолітнього досвіду носіїв неолітичних культур.

Третій розділ присвячено безпосередньо характеристиці археоботанічного комплексу трипільської культури, а також тих культурних рослин, на яких трималося трипільське рільництво.  Автором розділів 1,2,3 є доктор ботанічних наук Г.О. Пашкевич.

У четвертому розділі презентовано дані про знаряддя праці та системи трипільського рільництва, проаналізовано засоби виробництва, дані природничих наук. Синтез усіх наявних матеріалів дає змогу реконструювати хліборобство як галузь життєзабезпечення населення трипільської культури, простежити його зв'язок із розвитком суспільних відносин. Автор розділу 4 –  кандидат історичних наук М.Ю. Відейко.

Враховуючи потребу у поданні всебічної інформації із досліджуваної теми, запропоновано ряд додатків. Це словник латинських назв рослин, короткий археологічний словник, у якому пояснено специфічні терміни та визначення, а також коротку довідку про трипільську археологічну культуру. Уявлення про хронологію та синхронізацію згадуваних у тексті археологічних культур території України та суміжних із нею можна отримати із хронологічної таблиці.

Посилання на літературу у тексті зроблено посторінково. Для зручності у кінці подано загальну бібліографію. Це зроблено ще і для того, щоб читач міг скласти уяву про коло джерел, які використано авторами.

Автори вдячні співробітникам Відділу археології епохи енеоліту і бронзового віку Інституту археології НАН України за зауваження та конструктивні пропозиції, висловлені під час обговорення рукопису монографії.

Ми вдячні за увагу та підтримку доктору біологічних наук, зав. Відділу систематики і флористики судинних рослин Інституту ботаніки ім. М.Г. Холодного НАН України, віце-президенту Українського ботанічного товариства, С.Л. Мосікяну, який ознайомившись із рукописом висловив ряд зауважень, що дали можливість його вдосконалити.

Серед розміщених у монографії ілюстрацій почесне місце займають фотознімки злаків
плівчастих пшениць та ячменю, які подібні до тих, що вирощувалися тисячоліття тому хліборобами-трипільцями. Автори вдячні працівникам Національного центру генетичних ресурсів рослин України Інституту рослинництва  ім. В.Я. Юр’єва Укра-їнської академії аграрних наук у Харкові,  які надали зразки цих рослин, а також цінну інформацію, із ними пов'язану.


[1] Давня історія України. –  К., 1997. –  Т.1. – С.309-312; Історія української культури.- Том 1.Історія культури давнього населення України.- Київ, 2001. – С.132-136.

[2] Енциклопедія трипільської цивілізації. –  К., Укрполіграфмедіа, 2004. –  Т.1. –  С.116-149

[3] Андрианов Б.В., Бентцин У. Земледелие//Свод этнографических понятий и терминов. Материальная культура. – М.: Наука, 1989. – С.43-47.

[4] Палюк С.П. Традиційне хліборобство України: агротехнічний аспект. –  К.: Наукова думка, 1991. –  С.3-4, примітки.


 

Click on image
 to see larger picture

 

June 4, 2006      

<<<Back