---

Vitaliy Rud

TRYPILLIA CULTURE OF CHECHELNIK MICROREGION: HISTORY OF INVESTIGATIONS

In  article  author wrote about Chechelnik microregion of Trypillia culture, which is located in the upper reaches of the Dohna and Savranka rivers (middle reaches of the Right Bank of the Southern Bug). It is known seven settlements of Trypillia culture (Stratiyivka, Bilyi Kamin, Zhabokrychka, Lugy, Chechelnik, Vyshenka, Kryvetske) on this territory. During different years S.S. Hamchenko, I.Ch. Zborovsky, M.L Makarevich, B.I. Lobai, V.A. Kosakivsky, I.I. Zaets, K.K. Chernysh, V.S. Rud studied these settlements. The author examines the achievement in the field and analytical studies that was made by these archaeologists. History of the research is divided by two periods. In the conclusion, the attention is paid to the prospects of the future research.

Key words: history of investigation, historiographical period, Trypillia culture, Chechelnik microregion.

Рудь Віталій

ТРИПІЛЬСЬКА КУЛЬТУРА ЧЕЧЕЛЬНИЦЬКОГО МІКРОРЕГІОНУ: ІСТОРІЯ ДОСЛІДЖЕНЬ ТА ДЖЕРЕЛА

У статті автор пише про окремий чечельницький мікрорегіон трипільської культури, який розташований в басейнах верхніх течій річок Дохна та Савранка Правобережжя середньої течії Південного Бугу. На сьогодні тут відомо сім поселень трипільської культури (Стратіївка, Білий Камінь, Жабокричка, Луги, Чечельник, Вишенька, Кривецьке), які у різні роки досліджували С.С. Гамченко, І.Ч. Зборовський, М.Л. Макаревич, Б.І. Лобай, В.А. Косаківський, І.І. Заєць, К.К. Черниш та В.С. Рудь. Автор розглядає досягнення цих археологів у польових та аналітичних вивченнях. Всю історію досліджень розділено на два періоди. У висновках увагу акцентовано на перспективах майбутніх досліджень.

Ключові слова: історія досліджень, історіографічний період, трипільська культура, чечельницький мікрорегіон

 

Виталий Рудь

ТРИПОЛЬСКАЯ КУЛЬТУРА ЧЕЧЕЛЬНИЦКОГО МИКРОРЕГИОНА: ИСТОРИЯ ИССЛЕДОВАНИЙ

В статье автор пишет об отдельном чечельницком микрорегионе трипольской культуры, который расположен в бассейнах верхних течений рек Дохна и Савранка Правобережья среднего течения Южного Буга. На сегодня здесь известно семь поселений трипольской культуры (Стратиевка, Белый Камень, Жабокричка, Луги, Чечельник, Вишенка, Кривецкое), которые в разные годы исследовали С.С. Гамченко, И.Ч. Зборовский, М.Л. Макаревич, Б.И. Лобай, В.А. Косаковский, И.И. Заец, К.К. Черныш и В.С. Рудь. Автор рассматривает достижения этих археологов в проведённых полевых и аналитических изучениях. Всю историю исследований разделено на два периода. В выводах внимание акцентировано на перспективах будущих исследований.

Ключевые слова: история исследований, историографический период, трипольская культура, чечельницкий микрорегион.

 

В кінці середнього – на початку пізнього Трипілля (етапи ВІІ та СІ) на правобережжі середньої течії Південного Бугу, в басейнах річок Кодима і Савранка, існувала окрема, чечельницька локально-хронологічна група пам’яток. Питання, що стосуються її точної локалізації, генетичної підоснови, шляхів міграцій, хронологічних меж та, нарешті, своєрідності рис є майже не розв’язаними. Однак на сьогодні остаточно вирішувати ці питання зарано, адже в ареалі поширення групи, що приблизно змальовується дослідниками, є ще багато білих плям. Тому для початку ці проблеми потрібно розглядати на мікрорегіональному рівні, адже це дозволить глибше розкрити модель етнокультурних процесів, яку в майбутньому можна накласти на масштабніший ареал. Саме тому на території басейнів верхніх течій річок Дохна та Савранка Правобережжя середньої течії Південного Бугу виділений окремий мікрорегіон, умовно названий чечельницьким. На сьогодні тут відомо сім поселень трипільської культури (Стратіївка, Білий Камінь, Жабокричка, Луги, Чечельник, Вишенька, Кривецьке), які у різні роки досліджували С.С. Гамченко, І.Ч. Зборовський, М.Л. Макаревич, Б.І. Лобай, В.А. Косаківський, І.І. Заєць, К.К. Черниш та В.С. Рудь.

Історію дослідження археологічних пам’яток трипільської культури Чечельницького мікрорегіону, яка налічує більше ста років, умовно можна поділити на два хронологічні періоди. Початок першого припав на кінець першого десятиліття та тривав до початку 40-х рр. ХХ ст. Другий бере свій відлік із початку 70-х рр. минулого століття і продовжується до наших днів. Щоправда, ці періоди не протікали послідовно, адже з хронологічної шкали випадає проміжок у 30 років, коли археологічних вивчень пам’яток зазначеного мікрорегіону не провадилось.

Дослідження пам’яток чечельницького мікрорегіону були спрямовані у трьох основних напрямках: польове вивчення конкретних поселень, розробка схем відносної хронології та відтворення різних аспектів господарства населення мікрорегіону в часи трипільської культури.

Відомості про історію досліджень походять з публікацій та архівних джерел.

 

Польові дослідження

 

В 1909-1913 рр. на Поділлі проводив дослідження С.С. Гамченко, в ході яких він відкрив трипільські поселення біля сіл Стратіївка та Білий Камінь [Гамченко 1926, с. 31]. Будь-якої інформації про зібраний тут, шляхом розвідок, матеріал автору не відомо. Звіт С.С. Гамченка про розкопки зберігається в архіві рукописів ІІМК РАН, тому ознайомитися з ним на сьогодні немає можливості. Згадок про зазначені поселення не містять і короткі звіти археологічної комісії [ОИАК 1913; ОАК 1918].

Все ж таки певний археологічний матеріал з поселення Білий Камінь зберігається у фондах НМІУ. Але він походить із дещо пізніших досліджень експедиції під керівництвом С.С. Гамченка та за участі М.Л. Макакревича, І.Ч. Зборовського здійснених у 1928 р. В цей час при Академії наук діяв окремий орган - Всеукраїнський Археологічний Комітет. Саме членами цієї установи були здійснені польові роботи в Білому Камені. В результаті їх проведення, шляхом розвідок зафіксовано залишки понад 50 жител та розкопано шість площадок, дві з яких розкрито фрагментарно [Макаревич 202/46]. Варто також додати, що зважаючи на велику площу поширення підйомного матеріалу автори досліджень вказали на існування тут двох поселень, однак за даними останніх досліджень ми можемо впевнено говорити, що насправді - це одна пам’ятка.

До вказаних уже польових досліджень, проведених протягом першого періоду, варто додати розвідки І.Ч. Зборовського, директора Тульчинського окружного музею. Протягом 1929 р. він проводив пошуки різночасових археологічних пам’яток в межах колишньої Тульчинської округи, куди входила територія мікрорегіону. Серед трипільських ним повторно обстежено поселення Стратіївка. Складено план розташування пам’ятки, що дає можливість точно її локалізувати [Щоденник… 3/90, арк. 7-8].

Як зазначалося вище, протягом 40-х – 60-х рр. дослідження пам’яток трипільської культури чечельницького мікрорегіону не проводилися. Однак це зовсім не значить, що в цей час занепадає загальне трипіллязнавство, як галузь археології. Навпаки – це роки великих досягнень як в польовому так і аналітичному напрямках. Саме в цей період повністю утверджується схема відносної хронології Т.С. Пассек. Однак з відкриттям десятків різночасових пам’яток та з розкопками на багатьох із них ця схема зазнає певних коректив та уточнень. На вищому рівні, ніж на початку ХХ століття, розглядаються проблеми ранніх та пізніх пам’яток Трипілля, що безпосередньо пов’язано із питаннями появи та зникнення археологічної культури. Виходять друком узагальнені роботи по трипільській культурі.

Саме в ці роки С.М. Бібіковим запропоновано перші палеоекономічні та палеодемографічні реконструкції. Ю.М. Захарук пропонує нову археологічну категорію - «тип пам’ятки». Т.Г. Мовша розпочинає цикл досліджень, присвячених зв’язкам населення трипільської культури із представниками скотарських енеолітичних культур степової зони. Зупинятися на конкретній характеристиці досягнень науковців у цей період не будемо, адже існують історіографічні огляди присвячені дослідженню трипільської культури [Бурдо 2005, с. 16-19].

Після перерви у дослідженнях простежується відновлення цікавості археологів до пам’яток з території мікрорегіону. Початок цього процесу пов’язаний із короткотривалими роботами співробітника Вінницького краєзнавчого музею - Б.І. Лобая. У 1970 р. під час проведення розвідок археолог виявив поселення трипільської культури біля сіл Жабокричка та Луги.

І, нарешті, пік польових досліджень припадає на кін. 70-х рр. та пов’язаний з діяльністю В.А. Косаківського – жителя смт. Чечельник. Ним відкрито одне поселення на території смт. Чечельник, а інше - на околицях, в ур. Вишенька. Пізніше, у 1983 р., йому вдалося привернути увагу відомих дослідників І.І. Зайця та К.К. Черниш до майже зруйнованої пам’ятки Чечельник [Заец 1985, с. 277]. У 1990 р. на цьому поселенні доцентом Вінницького педагогічного інституту І.І. Зайцем та, в цей час вже співробітником Вінницького краєзнавчого музею, В.А. Косаківським проведено стаціонарні розкопки одного житла [Косаківський 1993; Косаківський 2008, с. 93-95].

В.А. Косаківський також постійно провадив роботу з повторного обстеження уже виявлених пам’яток, з метою зібрання матеріалу, який би дав можливість говорити про їх відносну хронологію. Так, у 1987 р. він обстежив поселення Білий Камінь [Косаківський, Рудь 2011], а впродовж 2000-2003 рр. - поселення біля сіл Луги та Жабокричка. Під час останніх розвідок дослідником відкрито нове поселення Кривецьке на східній околиці с. Тартак [Косаківський 2008, с. 93-95].

1971 р. розпочато нову сторінку історії досліджень трипільської культури, яка пов’язана із відкриттям поселень-гігантів площею більше 100 га. Досягнути цього археологам вдалося завдяки застосуванню аерофотознімків та магнітної зйомки, які у поєднані із удосконаленою методикою польових робіт дали грандіозні результати [Відейко 2002, с. 6-9].

За 40 років дослідження поселень-гігантів часів трипільської культури увага дослідників у більшій мірі прикута до вивчення найбільших пам’яток у Буго-Дніпровському межиріччі, хоча Буго-Дністровське межиріччя також представлене поселеннями, площа яких перевищує 100 га. Даний факт підтверджують і останні розвідки, проведенні в межах території чечельницького мікрорегіону. Навесні 2011 р. В.А. Косаківський та В.С. Рудь, з метою уточнення площі та топографічних особливостей розташування, була обстежена пам’ятка Білий Камінь. В результаті огляду території встановлено, що воно є найбільшим серед поселень, не тільки мікрорегіону, а й усієї чечельницької групи. Тобто площа поселення перевищує 100 га і дає можливість впевнено зарахувати його до списку поселень-гігантів часів трипільської культури [Косаківський, Рудь 2011].

Аналіз схем відносної хронології

Вже після перших стаціонарних розкопок, що були проведенні на пам’ятці Білий Камінь перед дослідниками постає проблема датування знахідок. Вище зазначалося, що в експедиції 1928 р. брав участь М.Л. Макаревич. Саме він, після смерті керівника – С.С. Гамченка, і здійснив часткове опрацювання накопиченого матеріалу, зарахувавши пам’ятку до культури «В» [Макаревич 1940, с. 467].

Нагадаємо, що періодизаційна схема поділу матеріалів Трипілля на культуру «А» та «В» була запропонована В.В. Хвойкою ще у його доповіді на засіданнях ХІ Археологічного з’їзду у 1899 р. Вона в основному була побудована на аналізі керамічних знахідок. Дослідник писав, що виготовлення посуду культури «В» «принадлежитъ весьма отдаленному времени», тобто вона була давнішою за культуру «А» [Хвойко 1899, с. 804].

1935 р. вийшла друком монографія Т.С. Пассек «La ceramique Tripolienne». Тут дослідниця на основі власних стратиграфічних спостережень типології та орнаментації посуду розробляє нову періодизаційну схему трипільських пам’яток, якою користуються і дотепер [Відейко 2004, с. 62]. Проте М.Л. Макаревич, який у 1940 р. друкує статтю про дослідження Білого Каменя, ще не користується новою періодизацією [Макаревич 1940].

Глибші побудови схем відносної хронології прослідковуються в дослідженнях другого історіографічного періоду.

Зокрема, після ознайомлення наукової громадськості із керамічними матеріалами, в основному з поселення Чечельник [Косаківський 1988; Косаківський 1989; Косаківський 1989а], ще в кінці 80-х рр. минулого століття, постає питання про їх відмінність від кераміки відомих на той час локальних груп. В.А. Косаківський наголошував на подібності керамічних комплексів Чечельника, Білого Каменя, Вишеньки, Черкасового Саду ІІ та Кирилівки.

Внаслідок цього трипіллязнавці починають говорити про окрему чечельницьку локально-хронологічну групу пам’яток трипільської культури в межиріччі Південного Бугу та Дністра. Вперше ці думки висловлені у працях С.М. Рижова та В.А. Круца. На той час дослідники вважали, що умовна чечельницька група сформувалась внаслідок просування груп населення пізньої фази томашівської групи в південно-західному напрямку. Тобто, на їх думку, нове етнічне утворення – чечельницька група – успадкувало традиції томашівських племен [Рижов 1987].

Л.Ю. Поліщук, опрацювавши керамічні комплекси поселень розвинутого Трипілля південніше лісостепової смуги межиріччя Дністра та Південного Бугу, також зробила висновок про існування на цій території локальної групи пам’яток, кінця середнього – початку пізнього Трипілля. Формування групи дослідниця пов’язувала із впливами збоку володимирівських племен [Патокова и др. 1989, с. 30, 49]. Остання теза пізніше була підтримана та розвинена Т.М. Ткачуком [Ткачук, Мельник 2005, с. 25].

Підтримавши тезу В.А. Косаківського про подібність матеріалів Чечельника із Черкасовим Садом ІІ, Т.Г. Мовша наголосила, що географічний регіон цих двох пам’яток був контактною зоною томашівських та петренських племен. Тобто вона розкритикувала твердження С.М. Рижова та В.А. Круца, вказавши, що пам’ятка Чечельник аж ніяк не спадкоємниця томашівських традицій, тому що має більше рис притаманних петренській групі та існувала раніше епонімної пам’ятки - Томашівки [Мовша 1990, с. 170-171]. Цю ж точку зору Т.Г. Мовша підтримувала і в дещо пізніших своїх роботах [Мовша 1993, с. 40-42].

Однак ці питання ще перебували на стадії розробки. І виявлення керамічних імпортів групи на поселеннях суміжних територій залишались лише констатацією факту про їх наявність, внаслідок відсутності детальної періодизації групи [Шмаглий, Видейко 1990, с. 92].

У 1993 р. у Вінниці виходить друком збірка наукових праць під назвою «Подільська старовина». Вона нам цікава публікаціями С.М. Рижова та В.А. Косаківського. Останній, публікуючи матеріали розкопок Чечельника, у висновках пише про існування окремої чечельницької групи пам’яток. Вона об’єднує відомі на той час поселення Чечельник, Білий Камінь, Вишенька та кілька із басейну р.  Кодима. Поряд з цим дослідник намагався прослідкувати зв’язки населення чечельницької групи із сусідніми регіонами, зазначаючи про знахідки окремих керамічних виробів типу Чечельника в «матеріалах пам’яток другої фази розвитку томашівсько-сушківської групи в межиріччі Південного Бугу та Дніпра» [Косаківський 1993а, с. 108].

Далі за В.А. Косаківського пішов у своїх наукових розробках С.М. Рижов. Він, будучи знайомим із керамічними комплексами багатьох пам’яток ЗТК, вже впевнено пише про окрему чечельницьку групу, визначаючи її генетичну підоснову в особі автохтонних пам’яток типу Кринички, коло впливів на стадії формування та ареал зв’язків в процесі функціонування. Період існування групи дослідник поділяє на дві стадії розвитку. Важливо, що С.М. Рижов визначив чечельницьку та томашівську групи як синхронні, зазначаючи про значні впливи останньої на першу. Особливо це прослідковується на пізньочечельницьких пам’ятках (Білий Камінь, Кирилівка) [Рижов 1993, с. 92].

І, нарешті, найбільше опрацьована відносна хронологія групи у дисертаційному дослідженні С.М. Рижова. Розробляючи питання історії трипільських пам’яток Буго-Дніпровського межиріччя на основі їх керамічних комплексів, він, звісно ж, не обминув увагою сусіднє Правобережне Побужжя. Тут простежується дещо глибша розробка хронологічної послідовності розташування пам’яток групи. Відповідно до цього Чечельник зіставляється із другою та третьою, а Білий Камінь - із четвертою, і останньою, фазою розвитку томашівської групи. Процес формування групи С.М. Рижов синхронізував із часом утворення небелівської групи, на основі якої пізніше, на його думку, і утворилася томашівська група. Автор не відмовляється від гіпотези про рух пізніх «томашівців» на захід. Результатом цього, на його думку, є синкретичні поселення Побужжя - Рахни Собові та Стіна 4. Проіснувавши трохи довше томашівських, чечельницькі общини були асимільовані переселенцями із Середнього Подністров’я – косенівської групою [Рижов 1999, с. 11-14]. Цю ж лінію розвитку С.М. Рижов підтримує і в пізніших своїх роботах [Рижов 2007].

У недавніх публікаціях Т.М. Ткачука спостерігаємо інакше бачення історії чечельницької групи. Науковець зазначає, що вона, можливо, сформувалася на основі традицій мерешовської та середньобузької груп і пройшла у своєму розвитку ІІІ фази. До І-ої він, знову ж таки невпевнено, зараховує пам’ятку Немирів, до ІІ-ої - Чечельник та Черкасів Сад ІІ, до ІІІ-ої – Стіну ІV. Також дослідник робить висновок про існування ІV фази розвитку групи. Говорити про це дали можливість чечельницькі імпорти з поселення Майданецьке [Ткачук TCJ].

Розгляд питань господарства

Господарство племен трипільської культури чечельницького мікрорегіону частково було розглянуто ще С.С. Гамченком та М.Л. Макаревичем на прикладі матеріалів з Білого Каменя. Однак дослідники зупинилися виключно на стадії констатації факту про високий рівень розвитку скотарства, хліборобства, кремене- та каменеобробки, гончарства. Зроблено це було на основі елементарних знахідок, як-от: кістки тварин – свідчать про скотарство; зернотерки та мотики – про хліборобство і т. ін. Поряд із цим дослідниками статистично підраховано увесь матеріал із досліджених площадок. Визначено матеріал, що використовувався для виготовлення знарядь праці. Цікаво, що подається тільки типологія знарядь, хоча і не зроблено припущень щодо їх функціонального призначення. Класифікацію посуду проведено за його морфологією. Також прослідковуються першопочатки залучення до археологічного вивчення трипільських поселень мікрорегіону методів природничих наук, зокрема – археозоології. Багаточисленні остеологічні знахідки співвіднесені із певними видами свійської та дикої фауни. Дані визначення були здійснені С.С. Гамченком [Макаревич 1940, с. 461, 467-469].

З 70-х рр. ХХ ст. у трипіллязнавстві широко практикується застосування археометричних методів досліджень, що відкривають науковцям шлях до розуміння багатьох, невідомих раніше, процесів, пов’язаних із плануванням поселень, економікою, господарством та природнім середовищем трипільців. Частково ці методи застосовувалися при вивченні матеріалів з Чечельника. На основі знахідок В.А. Косаківського, у 1988 р. - суміші обвуглених зерен та у 1990 р. - відбитків зернівок на кераміці, було проведено палеоботанічні дослідження. Визначення видового набору рослин відбувалось в лабораторії палеоетноботаніки ІА НАНУ, доктором біологічних наук Г.О. Пашкевич [Пашкевич, Косаківський 1991]. Виявлений матеріал надав дослідникам можливість говорити про склад основних культурних рослин, що вирощувались жителями поселення Чечельник. А в порівнянні з палеоботанічними комплексами інших поселень, вдалося виявити тенденції та зміни у видовому наборі культурних рослин на пізньому етапі Трипілля [Пашкевич, Відейко 2006, с. 54].

І вже в останніх роботах В.А. Косаківського та автора, на основі комплексного поєднання усіх наявних джерел, реконструюється найважливіший напрямок господарства трипільського населення мікрорегіону – хліборобство [Косаківський, Рудь 2011а].

Ще одним напрямком господарства трипільських племен, що стало об’єктом дослідження В.А. Косаківського, було ткацтво. Зібравши наявні археологічні джерела, які є прямими доказами існування розвинутого ткацтва, на багатьох поселеннях розвинутого Трипілля, в тому числі Білого Каменя та Чечельника, дослідник публікує цикл статей на зазначену тематику. У цих роботах, на основі археологічних та етнографічних матеріалів, із залученням даних палеоботаніки та з допомогою експериментального методу, В.А. Косаківський намагається реконструювати процес виготовлення тканин за часів трипільської культури [Косаківський 2003]. Останніми роками до вивчення цього питання долучився і автор цих рядків [Рудь 2009].

Дослідження керамічних комплексів та знакових систем

Важливим археологічним матеріалом трипільських поселень є кераміка. Саме за своєю типологією вона виступає джерелом для побудови схем відносної хронології. Вона також стає власне об’єктом технологічних досліджень. Для керамічного матеріалу з поселень чечельницького мікрорегіону (Чечельник, Вишенька та частково Білий Камінь) В.А. Косаківським було фрагментарно змодельовано окремі процеси гончарного виробництва, пов’язані із добором сировини та формовкою посуду. Ним же розроблена класифікація кераміки. На основі техніко-типологічних ознак керамічні комплекси поділені на дві групи. Група «столової» кераміки має ще й поділ посуду за морфологією. Ці підгрупи мають і опис орнаментальних схем та їх варіабельність [Косаківський 1993а; Косаківський 1993б].

На основі керамічних комплексів Трипілля практикувались дослідження в руслі структуралізму. Т.М. Ткачук здійснив аналіз знаків на мальованому посуді трипільсько-кукутненської спільності в колі їх парадигматичних та синтагматичних зв’язків з іншими знаками. В поле досліджень археолога потрапило також і одне поселення з території чечельницького мікрорегіону. Це епонімна пам’ятка – Чечельник [Ткачук 2005, с. 277-288]. Розчленувавши орнаменти на знаки, дослідник проаналізував їх на синхронному та діахронному рівнях. В результаті постала картина тенденцій еволюції знакових систем. Тобто знайдено базові архаїчні знаки, на основі яких розвивалися пізніші системи. Досліджено їх оточення та динаміку використання [Ткачук, Мельник 2005].

На сьогодні найбільш повно та всебічно поселення чечельницького мікрорегіону представленні в монографії І.І. Зайця «Трипільська культура на Поділлі». У ній автор, на основі широкої джерельної бази, подає різносторонній опис найбільш досліджених поселень мікрорегіону - Чечельник та Білий Камінь [Заєць 2001, с. 96-101]. Для написання розділу з економіки трипільських племен дослідник залучає різноманітні матеріали з пам’яток мікрорегіону, що дали можливість максимально реконструювати процеси гончарного та, особливо, ткацького виробництв [Заєць 2001, с. 125, 127-130].

Інформацію довідкового характеру про поселення мікрорегіону Чечельник [Косаківський 2004б, с. 606-607] та Білий Камінь [Косаківський 2004а, с. 48-49] можна відшукати в «Енциклопедії трипільської цивілізації». Тут подано загальні відомості щодо датування зазначених пам’яток, історії їх досліджень, топографії та охарактеризовано комплекси знахідок. Дані енциклопедичні статті написані В.А. Косаківським. Він же є автором ще однієї статті, яка також поміщена у згаданому виданні та висвітлює узагальнюючу інформацію щодо чечельницької локальної групи [Косаківський 2004б, с. 608-609].

Висновки та перспективи подальших вивчень

В історії дослідження Чечельницького мікрорегіону вдалося прослідкувати два основні періоди: перший – 1909-1940 рр. та другий, що розпочався 1970 р. та триває до сьогодення. З’ясовано, що між ними була 30-річна перерва, коли археологічних вивчень не проводилось.

В результаті історіографічного аналізу встановлено, що протягом першого періоду досліджень археологами були виконані емпіричні завдання зі збору, опису та часткової класифікації матеріалу, переважна більшість якого не дійшла до наших днів. Прослідковуються першопочатки залучення до археологічного вивчення трипільських матеріалів методів природничих наук, зокрема – археозоології.

Основні польові дослідження в другий період були проведені В.А. Косаківським, в результаті яких і розпочалися роботи з побудов схем відносної хронології. Важливим досягненням дослідників є те, що паралельно із польовими дослідженнями тривав процес осмислення та інтерпретації накопиченого матеріалу.

Найбільшим здобутком цього періоду є те, що, внаслідок введення до наукового обігу матеріалів із Чечельника, В.А. Косаківським та С.М. Рижовим виокремлено чечельницьку локально-хронологічну групу пам’яток трипільської культури, яка об’єднала поселення зі спільними ознаками матеріальної культури. Тобто ним було вперше запропоновано хронологічну інтерпретацію накопиченого матеріалу. На основі керамічних комплексів С.М. Рижов найбільш повно на сьогодні подає власне бачення історії появи, розвитку та занепаду групи в системі пам’яток розвинутого Трипілля.

Протягом зазначеного періоду В.А. Косаківським розпочато, а І.І. Зайцем продовжено вирішення питань, пов’язаних із господарством тодішнього населення мікрорегіону. Важливою характеристикою цих вивчень є часткове залучення методів природничих наук.

У цей історіографічний період керамічні комплекси з поселення Чечельник стають об’єктом семіотичних досліджень Т.М. Ткачука.

Однак на досягнутому сучасна археологія не вичерпує запас методів вивчення. Адже в археологічній науці простежується тенденція до комплексного вивчення артефактів за допомогою різних методів дослідження. Зокрема, при аналізі матеріалів широко застосовуються методи статистичної обробки, з метою отримати максимум різноманітної інформації про добутий матеріал.

На сьогодні в пам’ятках чечельницького мікрорегіону зовсім не дослідженими є питання, пов’язані із домобудівництвом. Цікавими є вивчення інтер’єру жител, які провадяться під час досліджень поселень Буго-Дніпровського межиріччя. Автор цих пошуків Д.К. Чорновол, слідом за К.В. Зіньковським, І.І. Зайцем, О.В. Цвек та Т.Г. Мовшею наголошує, що просторове розміщення деталей інтер’єру в житлі є особливою ознакою пам’яток окремих локальних груп [Черновол 2008, с. 176].

В наш час продовжуються комплексні дослідження трипільських поселень-гігантів. У 2009 р. на частині території поселення Небелівка проведено геофізичні дослідження з метою виявлення об’єктів та встановлення планувальної структури пам’ятки [Hale 2010]. Застосовуються мінерало-петрографічні [Шевченко 2005], палеоантропологічні [Круц 2005], палеозоологічні [Маркова 2005] методи досліджень на поселеннях Тальянки та Косенівка.

У руслі цих досліджень важливим є вивчення Білого Каменя як найбільшого поселення мікрорегіону. Визначити його планувальну структуру, мікрохронологію, відповідно зрозуміти перебіг процесу утворення поселення-гіганта, провести певні палеодемографічні реконструкції – все це завдання майбутніх досліджень.

Матеріали з трипільського поселення Бодаки в наш час досліджуються експериментально-трасологічним методом, запропонованим ще у середині минулого століття С.А. Семеновим. Ці вивчення на енеолітичному матеріалі проводять колеги із Росії - Н.М. Скакун, В.В. Терьохіна та Болгарії – Б.І. Матєва [Скакун 2011].

Поряд із різнобічним вивченням уже відомих поселень потрібно також спрямувати роботу і на виявлення нових пам’яток та вивчення взаємозв’язків між ними. І тут у пригоді мають стати методи просторової археології.

Окремою сторінкою досліджень останніх років є методи природничих наук, що дають можливість більш-менш точно датувати матеріали. Зокрема - ізотопне датування, яке зараз широко застосовується для трипільських матеріалів, уточнюючи відносну хронологію [Круц 2008; Ткачук 2003].

Отже, в наш час археологи намагаються більш ґрунтовно дослідити різні аспекти трипільської культури, залучаючи широке коло археологічних джерел, котрі досліджуються шляхом поєднання багатьох сучасних методів.

 

ДЖЕРЕЛА ТА ЛІТЕРАТУРА

Бурдо Н.Б. 2005 Трипільська культура – 110 років досліджень / Н.Б. Бурдо // Археологія. – 2005. - №4. – С. 10-25.

Відейко М.Ю. 204 Трипільська культура. Історія досліджень / М.Ю. Відейко // ЕТЦ. - К., 2004. – Т.1. - С. 19-76.

Відейко М.Ю. 2002 Трипільські протоміста. Історія досліджень / М.Ю. Відейко. - К., 2002. – 144 с.

Гамченко С.С. 1926 Спостереження над даними дослідів трипільської культури / С.С. Гамченко // ТКУ. – К., 1926. - Вип. 1. – С. 31-41.

Заец И.И. 1985 Исследование трипольского поселения на Южном Буге // АО 1983 года. – М., 1985. – С. 276-277.

Заєць І.І.2004a Трипільська культура на Поділлі / І.І. Заєць. – Вінниця, 2001. – 184 с.

Косаківський В.А. 2004aБілий Камінь / В.А. Косаківський // ЕТЦ. – К., 2004а. – С. 48-49.

Косаківський В.А. 2008 До історії заселення басейну річки Савранки (з найдавніших часів до сьогодення) / В.А. Косаківський // Подільська старовина. – Вінниця, 2008. – С. 88-108.

Косаківський В.А. 2003 До історії трипільського ткацтва / В.А. Косаківський // Трипільські поселення-гіганти. Матеріали міжнародної конференції. – К., 2003. – С. 63-66.

Косаківський В.А. 1993 Дослідження житла на трипільському поселенні Чечельник / В.А. Косаківський // Археологічні дослідження в Україні 1991. – Луцьк, 1993. – С. 48,49,149.

Косаківський В.А. 1989 Кераміка трипільського поселення Чечельник / В.А. Косаківський // Тези доп. VII Вінницької обл. краєзн. конф. – Вінниця, 1989.-С. 13.

Косаківський В.А. 1993б Пізньотрипільська кераміка басейну р. Савранки // Українське гончарство. Національний культурологічний щорічник. – Київ-Опішня, 1993б. – С. 148-150.

Косаківський В.А. 1993а Пізньотрипільське поселення Чечельник на Побужжі / В.А. Косаківський // Подільська старовина. – Вінниця, 1993а. – С.97-108.

Косаківський В.А. 1988 Пізньотрипільське поселення Чечельник на Побужжі / В.А. Косаківський // Тези доп. VI Вінницької обл. іст.-краєзн. конф. – Вінниця, 1988. – С. 5.

Косаківський В.А. 1989 а Пізньотрипільські поселення в басейні р. Савранки / В.А. Косаківський // Тези доп. VIII Вінницької обл. іст.-краєзн. конф. – Вінниня, 1989а. – С. 10-11.

Косаківський В.А. 2011 Поселення Білий Камінь у світлі нових даних / В.А. Косаківський, В.С. Рудь // Прадавні землероби Південно-Східної Європи. Тези доповідей міжнародної наукової конференції. – Київ-Тальянки, 2011. – С. 54-55.

Косаківський В.А. 2011 а Хліборобство племен трипільської культури межиріччя середньої течії Південного Бугу та Дністра (етап СІ) / В.А. Косаківський, В.С. Рудь // Вісник інституту історії, етнології і права. Збірник наукових праць. – Вінниця, 2011а. – Вип. 9. – С. 7-10.

Косаківський В.А. 2004б Чечельник / В.А. Косаківський // ЕТЦ. – К., 2004б. – С. 606-607.

Косаківський В.А. 2004 Чечельницька група / В.А. Косаківський // ЕТЦ. – К., 2004. – С. 608-609.

Круц В.А. 2008 Относительная и абсолютная хронология памятников трипольской культуры Буго-Днепровского междуречья и Среднего Поднепровья (даты не калиброванные) / В.А. Круц // Трипольская культура на Украине. Поселение-гигант Тальянки. – К., 2008. – С. 227-238.

Круц С.И. 2005 Палеоантропологический материал с трипольского поселения у с. Косеновка / С.И. Круц // Исследование поселений-гигантов трипольской культуры в 2002-2004 гг. – К., 2005. – С. 107-108.

Макаревич М.Л. 1940 Археологічні досліди в с. Білий Камінь / М.Л. Макаревич // Трипільська культура. – К., 1940. – Т. 1. – С. 453-475.

Макаревич М.Л. 1928 Археологічні досліди у селі Білому Камні в 1928 р. За матеріалами С.С. Гамченко. Короткий попередній звіт / М.Л. Макаревич // НА ІА НАНУ. – ВУАК, 202/46. – 24 арк.

Маркова А.В. 2005 Определение остеологического материала из поселения у с. Тальянки в 2003 г. / А.В. Маркова // Исследование поселений-гигантов трипольской культуры в 2002-2004 гг. – К., 2005. – С. 109-114.

Мовша Т.Г. 1990 Актуальные проблемы истории позднетрипольского населения Днестровско-Днепровского междуречья / Т.Г. Мовша // РПГТ. – К., 1990. – С. 169-174.

Мовша Т.Г. 193 Трипільсько-кукутенська спільність - феномен у стародавній історії Східної Європи (До проблеми виділення культур) / Т.Г. Мовша // Записки Наукового товариства імені Шевченка. – Том ССХХV. Праці Історико-філософської секції. Серія Археологія. – Львів, 1993. – С. 24-58.

ОАК за 1913 и 1915 годы. – Петроградъ, 1918. – С. 167.

ОИАК за 1909 и 1910 годы. – СПб, 1913. – С. 176-179.

Патокова Э.Ф. 1989 Памятники трипольской культуры в Северо-Западном Причерноморье / Э.Ф. Патокова, В.Г. Петренко, Н.Б. Бурдо, Л.Ю. Полищук. – К., 1989. – 144 с.

Пашкевич Г.О. 1991 Результати палеоботанічного дослідження трипільського поселення Чечельник / Г.О. Пашкевич, В.А. Косаківський // Тези доп. X Вінницької обл. іст.-краєзн. конф. – Вінниця, 1991. – С. 14-15.

Пашкевич Г.О. 2006 Рільництво племен трипільської культури / Г.О. Пашкевич, М.Ю. Відейко. – К., 2006. – 144 с.

Рижов С.М. 1993 Дослідження трипільських поселень по р. Лядовій у Середньому Подністров’ї / С.М. Рижов // Подільська старовина. – Вінниця, 1993. – С. 85-96.

Рижов С.М. 1999 Кераміка поселень трипільської культури Буго-Дніпровського межиріччя як історичне джерело: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. іст. наук: спец. 07.00.04 «Археологія» / С.М. Рижов. – К., 1999. – 18 с.

Рижов С.М. 1987 Про історичну долю пізньотрипільських племен томашівської групи / С.М. Рижов // Тези доповідей VII Подільської іст.-краєзн. конф. – Кам’янець-Подільський, 1987. - С. 12.

Рижов С.М. 2007 Сучасний стан вивчення культурно-історичної спільності кукутень-трипілля на території України // О. Ольжич. Археологія. – К., 2007. – С. 437-477.

Рудь В.С. 2009 До історії ткацтва на Поділлі / В.С. Рудь // Подільське традиційне ткацтво: матеріали всеукраїнської науково-практичної конференції, м. Вінниця, 30 вересня - 1 жовтня 2008 р. / ред. кол.: Т.О. Цвігун, В.А. Косаківський (наук. ред.), О.І. Назарець. – Вінниця, 2009. - С. 49-53, + кол. іл. С. 4-5.

Скакун Н.Н. 2003 К вопросу о полевых археологических экспериментах / Н.Н. Скакун, Б.И. Матева, В.В. Терехина // // Трипільські поселення-гіганти. Матеріали міжнародної конференції. – К., 2003. – С. 85-87.

Ткачук Т.М. 2003 Великі поселення томашівської групи у світлі радіокарбонного датування / Т.М. Ткачук // Трипільські поселення-гіганти. Матеріали міжнародної конференції. – К., 2003. – С. 170-173.

Ткачук Т.М. 2005 Знакові системи трипільсько-кукутенської культурно-історичної спільності (мальований посуд) / Т.М. Ткачук. – Вінниця, 2005. – 418 с.

Ткачук Т.М. 2011 Локально-хронологічні групи культури Трипілля-Кукутень з мальованим посудом (етапи ВІІ-СІ) / Т.М. Ткачук // TCJ. – Точка доступу: http://www.trypillia.com/index.php?option=com_content&view=article&id=116:taras-tkachuk-local-groups-with-painted-pottery-of-trypillia-cucuteni-culture-stages-bii-cii&catid=54:archaeology&Itemid=66

Ткачук Т.М. 2005 Семіотичний аналіз трипільсько-кукутенських знакових систем (мальований посуд) / Т.М. Ткачук, Я.Г. Мельник. – Вінниця, 2005. – 208 с.

Хвойко В.В. 1901 Каменный вѣкъ средняго Приднѣпровъя / В.В. Хвойко // Труды ХІ Археологическаго съѣзда. – М., 1901. – Т.1. С. 753-812.

Черновол Д.К. 2008 Интерьер трипольского жилища по материалам поселения Тальянки / Д.К. Черновол // Трипольская культура на Украине. Поселение-гигант Тальянки. – К., 2008. – С. 168-176.

Шевченко Н.А. 2005 Минералого-петрографическое исследование материалов из раскопок 2002-2004 гг. на поселении трипольской культуры у с. Тальянки / Н.А. Шевченко // Исследование поселений-гигантов трипольской культуры в 2002-2004 гг. – К., 2005. – С. 94-106.

Шмаглий Н.М. 1990 Микрохронология поселения Майданецкое / Н.М. Шмаглий, М.Ю. Відейко // РПГТ. – К., 1990. – С. 91-94.

Щоденник розвідок і розшуків археологічних І. Зборовського в 1929 р. на Тульчинщині // НА ІА НАНУ. – Ф. 3/90. – 25 арк.

Hale Duncan 2010 Early urbanism in Europe? – Geophysical survey at Nebelivka, Ukraine / Duncan Hale, John Chapman, Natalie Swann, Mikhail Videiko, Richie Villis // Recent Work in Archaeological Geophysics. – London, 2010. -       P. 35-36.

 

СПИСОК СКОРОЧЕНЬ

АО – Археологические открытия

ТКУ – Трипільська культура на Україні

ІІМК РАН – Інститут історії матеріальної культури Російської академії наук

ОИАК – Отчетъ Императорской археологической коммиссіи

ОАК – Отчетъ археологической коммиссіи

НМІУ – Національний музей історії України

ЕТЦ – Енциклопедія трипільської цивілізації

НА ІА НАНУ – Науковий архів Інституту Археології Національної Академії Наук України

ВУАК – Всеукраїнський Археологічний Комітет

РПГТ – Раннеземледельческие поселения-гиганты трипольской культуры на Украине. Тезисы І полевого семинара ИА АН УССР, Тальянки-Веселый Кут-Майданецкое

ЗТК – Західнотрипільська культура

ІА НАНУ – Інститут Археології Національної Академії Наук України

TCJ – Trypillian Civilization Journal