M.O. Strelnyk

Particularities of memorial archaeological exhibitions creation.

(On the materials of the National Museum of Ukrainian History)

 

The article analyzes the experience and features of the construction of three memorial archaeological exhibitions that took place at the National Museum of Ukrainian History during the last five years (2012-2017). Exhibitions were created for commemorative dates and were associated with the names of Vikentii Khvoika, Varvara Khanenko and Mykola Makarenko. They were located in the central part of the exposition halls No. 2 and 8 and were a successful addition to the existing permanent archaeological exposition. Specific features of their creation were the coverage of one or several life pages of famous figures connected with the NMUH. Exhibitions have made it possible to present wonderful museum pieces (almost 600 artifacts) that were not previously displayed to the general public, as well as unique documents from the collection of the NMUH and archives of the Institute of Archeology of Ukrainian National Academy of Sciences.

 

Key words: memorial exhibition, famous figures, archeological artifacts, pieces.

 

 

М. О. Стрельник

 

Особливості створення меморіальних археологічних виставок.

(На матеріалах Національного музею історії України)

 

 

В статті аналізується досвід та особливості побудови трьох меморіальних археологічних виставок, що проходили в Національному музеї історії України протягом останніх п’яти років (2012- 2017рр.). Виставки створювалися до ювілейних пам’ятних дат і були пов’язані з іменами Вікентія Хвойки, Варвари Ханенко та Миколи Макаренка. Вони розташовувалися в центральній частині експозиційних залів № 2 і 8 й виступали вдалим доповненням існуючої стаціонарної археологічної експозиції. Специфікою їх створення стало висвітлення якоїсь однієї, або декількох життєвих сторінок видатних особистостей, пов’язаних саме з НМІУ. Виставки дали можливість представити чудові музейні предмети (а це майже 600 артефактів), які раніше не були відомі широкому загалу громадськості, а також унікальні документи із зібрання НМІУ та Інституту археології НАНУ.

 

Ключові слова: меморіальна виставка, видатні особистості, археологічні старожитності, експонати.

 

У роботі Національного музею історії України виставковій діяльності належить одне з чільних місць. Виставки висвітлюють різні періоди історії України, можуть виступати як самостійними тимчасовими експозиційними проектами, так і розширювати чи доповнювати різні тематичні блоки стаціонарної експозиції. Вони дозволяють познайомити відвідувача з фондовими колекціями, задовольняють його інтерес до нового і невідомого. Виставки дають можливість повніше розкрити властивості музейних предметів, а також представити у музеї цікаві матеріали, одержані для експонування з інших установ.

Рис.1. Виставка «Колекція «мінусинських бронз» із зібрання фундаторів музею (до 160 – ти річчя від дня народження Варвари Ханенко)»

В загальній кількості музейних виставкових проектів слід відзначити меморіальні археологічні виставки, пов’язані з іменами видатних співвітчизників. Так, у грудні 2012 - березні 2013 рр. у НМІУ проходила цікава виставка «Колекція «мінусинських бронз» із зібрання фундаторів музею (до 160 – ти річчя від дня народження Варвари Ханенко)»; у жовтні – грудні 2014р. – виставка «Вікентій Хвойка (1850 – 1914рр.) – археолог, музеєзнавець, художник (до 100-річчя з дня смерті); з лютого – по квітень 2017р. – «Репресована археологія. До 140- річчя від дня народження М.О. Макаренка». Ці виставки, хоч і мали невелику виставкову площу (до шести вітрин і декількох стендів), проте дозволили привернути увагу громадськості до «забутих» імен і сторінок вітчизняної історії. Вони розташовувалися в центральній частині експозиційних залів № 2 та 8 на першому поверсі музею й стали вдалим доповненням існуючої стаціонарної археологічної експозиції.

Незвичністю і своєрідністю запам’яталася відвідувачам виставка «Колекція «мінусинських бронз» із зібрання фундаторів музею (до 160 – ти річчя від дня народження Варвари Ханенко), яку було розгорнуто в залі № 8. Старожитності ХІІ ст. до н.е. – XIV ст. н. е., які були на ній представлені, вже понад сто років зберігалися в фондах Національного музею історії України і, практично не виставлялися (незначна кількість речей експонувалася на початку ХХ ст., як складова колекцій фундаторів музею). Більшість цих предметів було виявлено скарбошукачами наприкінці ХІХ ст. в Мінусинській улоговині (сучасне м. Мінусинськ, Красноярського краю, РФ), що протягом тривалого часу була одним із найбільших центрів бронзоливарного виробництва Євразії. У 2009р. ця збірка була опублікована співробітниками НМІУ (Безкоровайна, Сорокіна, Діденко 2009: 19-53; Безкоровайна, Сорокіна, Діденко 2009: 358 – 363) і зацікавила фахівців. Відтак, виникла ідея побудувати виставку, на якій були б представлені не тільки речові експонати зібрані приватними колекціонерами наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст., й архівні документи про формування цієї колекції (рис.1).

До створення зібрання «мінусинських бронз» НМІУ долучилися відомі меценати та збирачі, які стояли біля витоків Київського музею старожитностей та мистецтв, зокрема, Б.І. та В. Н. Ханенки, О.О. Бобринський, К.В. Болсуновський. В першу чергу, їх цікавили предмети із золотистої бронзи, які збереглись майже неушкодженими, залізні речі рідко привертали до себе їх увагу. І хоча ці матеріали не мають безпосереднього відношення до історії України, вони становлять значний науковий інтерес, є цікавим джерелом дослідження історії формування музейних колекцій та меценатства.

Попередньо було розроблено наукову концепцію та тематико – експозиційний план (Стрельник 2012:1-11). Виставка складалася з трьох розділів: формування колекції «Мінусинських бронз». Карасукська археологічна культура (ХІІ – ІХ ст. до н. е.); тагарська археологічна культура (VII–ІІІ ст. до н.е.); давньохакаські археологічні культури – чаатас (VI–ІХ ст.), тюхтятська (ІХ–Х ст.) та аскізська (Х – ХІV ст.). Загалом, на виставці було представлено понад 150 різноманітних бронзових та залізних оригінальних виробів. Доповнили експозицію цікаві малюнки - реконструкції воїнського обладунку різних археологічних культур регіону, документи, фото сучасних краєвидів Хакасії. Серед архівних матеріалів привертало увагу листування київського історика К. В. Болсуновського, який за дорученням подружжя Ханенків займався збиранням колекції «мінусинських бронз» на початку ХХ.

Більша частина бронзових виробів колекції належить до карасукської (ХІІ–VII ст. до н.е.) та тагарської (VII–ІІІ ст. до н.е.) археологічних культур, поширених у Мінусинській улоговині.

Характерними пам’ятками тагарської культури були поселення, підкурганні поховання, мідні рудники, наскальні малюнки. Населення займалося мотичним рільництвом, скотарством та ремеслом. Було розвинуте бронзоливарне виробництво, набули поширення зброя скіфського типу, відповідний кінський убір, казани, дзеркала та звіриний стиль у мистецтві. Однією з найбільш поширених категорій матеріалу були литі бронзові ножі, яких багато було представлено на виставці: великі могли бути зброєю, а маленькі – знаряддям праці у побуті. Привертали увагу й чудові вироби, виготовлені у звіриному стилі – два масивних дзеркала із зооморфними ручками у вигляді фігури гірського козла та навершя з подібним зображенням (VII–VI ст. до н.е.).

Інтерес становила і китайська ножеподібна бронзова монета, датована 400–220 рр. до н.е. - свідчення достатньо розвинутих торгівельних стосунків з сусідами. Монети у формі ножів почали виготовляти в VІІ–VІ ст. до н.е. На монеті напис - «законні гроші міста Джі Mо».

Також звертав на себе увагу бронзовий антропоморфний ідол Х – ХІ ст. аскізської археологічної культури, призначенням якого був зв’язок з душами померлих і допомога при переході душі у потойбіччя.

Серед відгуків відвідувачів про виставку домінують такі висловлювання: «дуже незвичні речі», «своєрідні, незнані раніше, культури», «самобутні», «подібних виробів ми ще не бачили» тощо.

Виставка дала можливість прослідкувати еволюцію певних видів побутових виробів, предметів озброєння та витворів мистецтва протягом значного проміжку часу, а також визначити напрямки культурних зв’язків давнього населення Південного Сибіру. «Мінусинські бронзи» з колекції НМІУ є цінним джерелом інформації, мають значне наукове та культурно-історичне значення. А побачити цікаві і не характерні для нашої культури речі, відвідувачі змогли тільки завдяки діяльності меценатів, зокрема Богдана і Варвари Ханенків.

Експозиція наступної виставки «Вікентій Хвойка (1850 – 1914рр.) – археолог, музеєзнавець, художник (до 100-річчя з дня смерті)» була пов’язана з життям і діяльністю видатного дослідника археологічних пам’яток, талановитого художника, одного із засновників Київського художньо-промислового і наукового музею і першого головного зберігача його археологічного відділу Вікентія В’ячеславовича Хвойки. На ній експонувалося близько 150 експонатів з фондів НМІУ, які включали археологічні старожитності, оригінальні особисті документи В.В. Хвойки, його акварельні роботи. Одним з найцікавіших експонатів виставки був Археологічний каталог Київського міського музею старожитностей і мистецтв (зараз – НМІУ), записи в якому було розпочато у 1897р. В.В. Хвойкою (рис.2).

Рис. 2. Вітрини виставки «Вікентій Хвойка (1850 – 1914рр.) – археолог, музеєзнавець, художник (до 100-річчя з дня смерті)».У вітрині №1– Археологічний каталог Київського міського музею старожитностей і мистецтв (зараз – НМІУ)

Життєпису та науковому доробку Вікентія В’ячеславовича присвячено багато наукових публікацій, зокрема, Абашиної Н. С. (Абашина 1999:6-9; Абашина 2000: 32-40), Колеснікової В.А. (Колеснікова 2008: 1-76), Чернякова І. Т. (Черняков 2006): 1-199), Шовкопляс Г. М. (Шовкопляс 2000: 32-40).

Виставкова експозиція складалася з двох розділів, які висвітлювали життєві сторінки Вікентія В’ячеславовича та його археологічні дослідження на території України. Приділялася увага таким темам: розкопки пізньопалеолітичної Кирилівської стоянки та інших пам’яток кам’яної доби; відкриття трипільської культури; «Продовження давніх традицій землеробства у Середньому Подніпров’ї» за доби бронзи; вивчення В.В. Хвойкою раннього залізного віку; ранньослов’янські пам’ятки культур «полів поховань»; розкопки старожитностей Києво – Руської доби; середньовічні матеріали (Стрельник 2014: 1-8; Стрельник 2014: 1-12с.).

Народився Вікентій В’ячеславович 8 лютого 1850 р. у м. Семіні (Чехія), а у 1876 р. переїхав до Києва. Попервах він займався вирощуванням хмелю та чеського проса «Росічка» і навіть одержав ряд нагород. У вітрині було представлено Диплом Національної академії сільського господарства, мануфактури і комерції (м. Париж) про прийняття В. В Хвойки в число своїх членів у1898р.

Незважаючи на успіхи у сільськогосподарський діяльності, В.В. Хвойку вабили історія та археологія.

У серпні 1893 р. на вулиці Кирилівській в Києві він відкрив Кирилівську пізньопалеолітичну стоянку, а у 1895 – 1896 рр. на київських пагорбах над Подолом дослідив поселення, невідомої досі землеробської культури «мальованої кераміки», яка пізніше отримала назву трипільської (кінець VІ – початок ІІІ тис. до н. е.). На виставці можна було побачити: акварель В. В. Хвойки «Вулиця Кирилівська» 1896р., крем’яні вироби з Кирилівської палеолітичної стоянки, а також речі з розкопок у 1896 -1901рр. поблизу с. Трипілля – сокири мідні, жіночі статуетки, посуд розписний, а також пластини - серпи крем’яні зі скарбу середини ІV тис. до н. е. біля с. Халеп’є Київської обл.

Значним був внесок В.В. Хвойки й у вивчення періоду раннього залізного віку. Він досліджував скіфські старожитності (VІІ ст. до н. е. – ІІІ ст. до н. е.), зокрема, кургани біля сіл Оситняжка на Київщині, Вовківці на Сумщині, Аксютинці на Полтавщині, Райгород, Пруси на Черкащині та інші. Він першим звернув увагу на Пастирське, Мотронинське (Черкащина) та Ново – Будківське (Сумщина) укріплені скіфські городища.

Саме з розкопок В.В. Хвойки походить унікальне бронзове навершя із зображенням скіфського бога Папая з урочища Лиса Гора, яке й зараз є окрасою музейної експозиції. Щороку Вікентій В’ячеславович вів масштабні розкопки, інколи працював разом з А.С.Мазаракі, який виготовляв необхідні макети, які й дотепер експонуються в музеї. У вітрині можна було побачити скіфські речі з розкопок В.В. Хвойки: кістяні псалії, посуд, дзеркало, шпильки бронзові тощо.

У 1899 р. В.В. Хвойкою були відкриті ранньослов’янські землеробські археологічні культури: зарубинецька (ІІ ст. до н. е. – ІІ ст. н. е.) та черняхівська (ІІІ – поч. V ст. н. е.) (Магомедов 2001: 1-275; Максимов 1982: 1-184). Інтерес становили посудинки з могильника поблизу с. Зарубинці, на яких збереглися етикетки, власноруч написані В. В. Хвойкою. На етикетках вказується, що вони належать до культури «Полів поховань» - саме так спочатку назвав дослідник нові слов’янські культури. Поряд експонувався сіроглиняний посуд Черняхівської культури з могильника біля с. Черняхів Київської обл.

Наукова діяльність В.В. Хвойки принесла йому визнання. Він був обраний членом багатьох наукових товариств, неодноразово нагороджувався дипломами. У вітрині можна було також побачити «Диплом Товариства любителів природознавства, етнології та етнографії» про прийняття В. В Хвойки в число своїх членів – співробітників від 13 жовтня 1898р.

Продовжуючи активні археологічні пошуки, В.В. Хвойка знайшов слов’янські пам’ятки VІ – VІІ ст. на Пастирському городищі, а також слов’янський могильник літописних сіверян (VІІІ – ІХ ст.) біля села Броварки Полтавської обл. Значною заслугою дослідника стала розробка періодизації та історичної послідовності ранньослов’янських культур, а також ідея про автохтонність українського населення, які зберегли своє значення й зараз.

Неабиякий інтерес у В.В. Хвойки викликало дослідження давньоруських пам’яток: він розкопував Київ, Білгород, Витачів, Шарки, Безрадичі. Велику увагу науковець приділяв також збереженню та популяризації здобутих матеріалів. Серед найвідоміших київських знахідок (Х – ХІІ ст.) – унікальні ливарні формочки, процесійний хрест, цегла із зображенням тризуба, які також були представлені на виставці.

Відкриття В.В.Хвойки дали можливість створити першу наукову концепцію історичного розвитку землеробського населення Середнього Подніпров’я від кам’яної доби до епохи Середньовіччя, а розкопані ним матеріали стали основою побудови археологічних експозицій НМІУ протягом тривалого часу (Стрельник 2010: 139; Якубенко 2000: 126).

В.В. Хвойці належить авторство понад 36 друкованих праць, він був дійсним та почесним членом багатьох наукових товариств, приймав активну участь у роботі ХІ – ХV Всеросійських Археологічних з’їздів.

Помер Вікентій В’ячеславович 2 листопада 1914р. у Києві. Похований на Байковому кладовищі.

Таким чином виставка повністю виконала своє завдання – із залученням оригінальних музейних експонатів презентувати сторінки життя і творчого шляху В.В. Хвойки, дала можливість показати експонати, які довгий час зберігалися в фондових колекціях.

Інформативним і цікавим виставковим проектом стала виставка «Репресована археологія. До 140- річчя від дня народження М.О. Макаренка», яка проходила в музеї з 4 лютого – по 6 квітня 2017р. (рис.3). Вона стала базою для організації різних науково-освітніх заходів, зокрема, проводилися тематичні екскурсії та заняття, надавались численні консультації науковцям і відвідувачам, інтерв’ю ЗМІ.

Микола Омелянович Макаренко – відомий вчений-музеєзнавець, археолог і мистецтвознавець, народився 4 лютого 1877р. в с. Москалівка Роменського району Сумської обл. Людина складної долі, патріот, непересічна особистість – він зробив надзвичайно багато для розвитку вітчизняної археології. Цікавила дослідника й інша проблематика: середньовічна архітектура, народне мистецтво, книжкова графіка. В доробку М.О. Макаренка значна кількість наукових і науково – популярних праць. (Ляшко 2004:321). М.О. Макаренко був єдиним українським вченим, який у 1933р. відмовився поставити підпис під актом про знесення Михайлівського Золотоверхого собору ХІІ ст. У 1938р. постановою «трійки» його було засуджено до розстрілу. Місце поховання невідоме. Реабілітовано у 1989р.

Виставка стосувалася лише однієї з життєвих сторінок репресованого вченого – його археологічних досліджень. На ній вперше були представлені матеріали з розкопок М.О. Макаренка, що тривалий час зберігалися в фондах НМІУ (це понад 70 експонатів), а також унікальні документи фонду М. О. Макаренка із наукового архіву ІА НАНУ (8 од. зберігання). Цікавий ілюстративний матеріал можна було побачити на 2 стендах. Їх, як і афішу виставки, було виготовлено у стриманому, бежево–фіолетовому кольорі. На першому стенді розмішувався портрет М.О. Макаренка, а також фото сторінок його наукових робіт з археології. На другому – була подана інформація про життєвий шлях вченого (Стрельник, Беленко 2017:1-12).

 

 

Рис.3. Афіша, фото вітрини №1 та окремі експонати виставки «Репресована археологія. До 140- річчя від дня народження

Виставку було розміщено в центральній частині залу № 2, присвяченого добі енеоліту – бронзи, бо саме до цього часу відноситься більшість речей з розкопок М. О. Макаренка, що зберігаються у НМІУ (Стрельник, Беленко 2017:1-10).

Виставкова експозиція розпочиналася з трипільських старожитностей із розкопок М.О. Макаренка, одержаних музеєм у 1936р. Найчисленнішою була колекція з поселення біля с. Євминка Чернігівської обл.(Макаренко 1926: 62; Макаренко 1927: 85). Старожитностям з Євминки було присвячено окрему публікацію (Якубенко, Кириленко 2015: 441-462). Експонувалися уламки антропоморфних статуеток, фрагменти кераміки, розписної та із заглибленим орнаментом, знаряддя праці з кременю, штамп зубчастий для оздоблення кераміки, виготовлений із стулки річкової черепашки, орнаментовані прясла, кам’яний розтирач. Поряд розміщувався рукопис М.О. Макаренка про розкопки в Євминці (Резюме , од. збер. 6, лист 3,6.1926). Крім трипільських матеріалів, на виставці була представлена і кераміка доби бронзи (середина ІІІ – початок ІІ тис. до н.е.) з Євминки, оздоблена шнуровим орнаментом.

Багато речей музейного зібрання походить з розкопок трипільських поселень (друга половина ІV тис. до н. е.) в околицях с. Халеп’є Київської обл. (урочища Грушова та Жолудівка, розкопаних М.О. Макаренком у 1925 – 1926рр. (Макаренко 1926: 61-64). Експонувалися найвиразніші артефакти з цих колекцій: фрагменти жіночих та чоловічих статуеток, рештки розписного посуду, мініатюрна посудинка на чотирьох ніжках, столова кераміка з чорною, підлощеною поверхнею.

У наступній вітрині експонувалися матеріали, що стосувалися розкопок М.О. Макаренка в Ольвії у 1926р. Серед тогочасних знахідок звертала на себе увагу чорнолакова голівка коня (V ст. до н. е.) – цікавий зразок античної дрібної пластики (інв. № НМІУ Б- 1-74). Її було знайдено під час дослідження міської території і М.О. Макаренко визначив її, як елемент декору вази (Макаренко 1927: 96). В цій же вітрині було розміщено цікавий документ – резюме про розкопки в Ольвії з автографом автора (Резюме, од. збер. 6, лист 3,6. 1926).

Значну частину експозиційної площі було присвячено розкопкам М.О. Макаренка у 1930 - 1931рр. на території заводу «Азовсталь», де було відкрито різні пам’ятки – від енеолітичного Маріупольського могильника до землянок забродів – селян-кріпаків, що тікали від поміщиків па південь (перша половина ХІХ ст.) (Принь, 2016: 95). Була представлена кераміка зрубної культури доби бронзи (ХVІІ – ХІІ ст. до н. е.) з території заводу «Азовсталь»: грубі товстостінні плоскодонні горщики, передані до музею у довоєнні роки. Поряд з керамікою у вітрині було розміщено план розкопок М.О. Макаренка на території заводу «Азовсталь», а також монографію «Маріюпільський могильник» (Макаренко, 1933: 7).

Пам’ятки слов’яно- руської доби також привертали увагу вченого. Експонувалися збірник топографічних відомостей «Городища і кургани Полтавської губернії», виданий М. О. Макаренком у 1917р. з наукової бібліотеки НМІУ (Макаренко, 1917: 1-105) і рукопис М. О. Макаренка «Археологічні досліди та розшуки на Прилуччині» з наукового архіву ІА НАНУ (Резюме, Ф.21, од. збер. 6, лист 6.). Поряд були представлені унікальні документи про дослідження Спасо – Преображенського собору в Чернігові, зокрема, «План Спаського собору», намальований М. О. Макаренком (План, од. збер. 2, лист 2), та фото «Розкопки Чернігівського Спаського собору», на якому сфотографовані Микола Омельянович з сином (Розкопки, од. збер. 5, лист 2) і фото Північної стіни храму (Північна стіна, од. збер. 4, лист 6, інв. № 2369).

Насамкінець було виставлено два дуже цікавих документи з наукового архіву ІА НАНУ: «Записку М. О. Макаренка про свого сина», в якій ідеться про загибель під час археологічної експедиції його єдиного сина Ореста (Записка, од. збер. 5, лист 1) та «Копію відповіді Комітету державної Безпеки УРСР на звернення Інституту археології щодо справ репресованих співробітників від 6 серпня 1990р.», де згадувалося і ім’я М. О Макаренка (Копія, 1990, Ф.21).

Отже, виставка «Репресована археологія» дала можливість вперше показати оригінальні експонати, які раніше не були представлені широкому загалу громадськості, вона популяризувала матеріали, що мають відношення до життя такої видатної особистості, як М. О. Макаренко, ім’я якого протягом багатьох років було незаслужено забутим.

Таким чином, специфікою створення меморіальних археологічних виставок НМІУ стало висвітлення якоїсь однієї, або декількох життєвих сторінок видатних особистостей, пов’язаних саме з НМІУ. Виставки не тільки стали вдалим доповненням існуючої стаціонарної археологічної експозиції, а й дали можливість представити чудові музейні предмети (а це майже 600 артефактів), унікальні документи із зібрання НМІУ та Інституту археології НАНУ, які раніше не були відомі широкому загалу громадськості.

 

Джерела та література

Абашина Н. С. 1999. Раскопки В. В. Хвойки в Ромашках// 100 лет черняховской культуре. – К. – С 6-10.

Абашина Н. С. 2000. В. В. Хвойка – першовідкривач полів поховань в Україні// Вікентій В’ячеславович Хвойка та його внесок у вітчизняну археологію. ( до 150 –річчя від дня народження ).Тематичний збірник наукових праць. – К. – С. 32-40.

Безкоровайна Ю. Г. , Сорокіна С. А., Діденко С.В. 2009. Збірка «мінусинських бронз» з колекції НМІУ// Національному музею історії України – 110. Тематичний збірник наукових праць . – Ч. 1. – К. – С.19-53.

Безкоровайна Ю. Г. , Сорокіна С. А., Діденко С.В. 2009. Китайські старожитності у збірці «мінусинських бронз» (із фондів НМІУ)// Роль музеїв у культурному просторі України й світу: стан, проблеми, перспективи розвитку музейної галузі. – Збірник матеріалів загальноукраїнської конференції з проблем музеєзнавства, присвяченої 160-річчю заснування Дніпропетровського історичного музею ім. Д.І. Яворницького. – Вип. 11. –Дніпропетровськ.- С. 358 – 363.

Записка М. О. Макаренка про свого сина. — НА ІА НАНУ, Ф.21 (П.ф. М. О. Макаренка), од. збер. 5, лист 1.

Колеснікова В. А. 2008. Сторінки життя Вікентія Хвойки. – К. – 76с.

Копія відповіді Комітету державної Безпеки УРСР на звернення Інституту археології щодо справ репресованих співробітників від 6 серпня 1990р. — НА ІА НАНУ, Ф.21.

Ляшко С. М. 2004. Макаренко Микола Омелянович // Енциклопедія трипільської цивілізації. — Т.2 . — К. — С.321-322.

Магомедов Б. В. 2001. Черняховская культура. Проблема этноса. – Lublin. – 275с.

Макаренко Н. 1917. Городища и курганы Полтавской губернии. Сборник топографических сведений. — Полтава. — 105с.

Макаренко М. 1926. Досліди на Остерщині. Євминка // Коротке звідомлення ВУАК за археологічні досліди 1926р. —К. — С.61-64.

Макаренко М. 1927. Євминка // Коротке звідомлення ВУАК за археологічні досліди 1926р. —К. — С.84-87.

Макаренко М. 1933. Маріюпільський могильник. —К. — 151с.

Макаренко М. 1927. Ольвія // Коротке звідомлення ВУАК за археологічні досліди 1926р. —К. — С.90-105.

Макаренко М. 1926. Халеп’є //Коротке звідомлення ВУАК за археологічні досліди 1925р. —К. — С.33-50.

Максимов Е. В. 1982. Зарубинецкая культура на территории УССР. – К. – 184с.

Північна стіна північної прибудови Спаса і Саркофаг. Фото. — НА ІА НАНУ, Ф.21 (П.ф. М. О. Макаренка), од. збер. 4, лист 6, інв. № 2369.

План Чернігівського Спаса. Фото. — НА ІА НАНУ, Ф.21 (П. ф. М. О. Макаренка), од. збер. 2, лист 2.

Принь О. В. 2016.Археологічна експедиція професора М. О. Макаренка 1931року на теренах будівництва заводу «Азовсталь»: персональний склад, фінансування, знахідки// Праці центру пам’яткознавства. — Вип. 30. — К. — С. 93-98.

Резюме М. О. Макаренка: Евминка, Ольвія, Археологічні досліди та розшуки на Прилуччині. — НА ІА НАНУ, Ф.21 (П.ф. М. О. Макаренка), од. збер. 6, лист 3,6.

Розкопки біля Чернігівського Спаса. 1923р. — НА ІА НАНУ, Ф.21 (П.ф. М. О. Макаренка), од. збер. 5, лист 2.

Стрельник М. О. 2010. Використання матеріалів з розкопок В. В. Хвойки у висвітленні історії давнього населення України першої половини І тис. н. е. в експозиції НМІУ// Вікентій В’ячеславович Хвойка та його внесок у дослідження давньої історії України (до 160 – річчя від дня народження). – К.– С. 138 – 145.

Стрельник М. О. 2012. Концепція, тематична структура та тематико - експозиційний план виставки: «Колекція «мінусинських бронз» із зібрання фундаторів музею (До 160 – ти річчя від дня народження Варвари Ханенко)» – К. – НА НМІУ. – Ф. Р. 1260. – 11 с.

Стрельник М. О. 2014. Наукова концепція та тематична структура виставки «Вікентій Хвойка (1850 – 1914рр.) – археолог, музеєзнавець, художник (До 100-річчя з дня смерті)». – К. – НА НМІУ. – Ф. Р. 1260– 8 с.

Стрельник М. О. 2014.Тематико-експозиційний план виставки «Вікентій Хвойка (1850 – 1914рр.) – археолог, музеєзнавець, художник (До 100-річчя з дня смерті)». – К., 2014. – НА НМІУ. – Ф. Р. 1260 – 12 с.

Стрельник М. О., Беленко М. М. 2017.Археологічні старожитності з розкопок М. О. Макаренка (1877 – 1938рр.) на виставці «Репресована археологія» В Національному музеї історії України// Археологія Київщини. ІV наукова конференція. Тези доповідей. —Трипілля-Київ. — С. 18- 20.

Стрельник М. О., Беленко М. М. . 2017. Наукова концепція та тематична структура документально-речової меморіальної виставки: «Репресована археологія. До 140- річчя від дня народження відомого археолога М.О. Макаренка (1877-1938рр.)» . — К.— НА НМІУ, Ф. Р. 1260, од. збер. 42-92. — 9 с.

Стрельник М. О., Беленко М. М. 2017. Тематико – експозиційний план документально-речової меморіальної виставки: «Репресована археологія. До 140- річчя від дня народження відомого археолога М.О. Макаренка (1877-1938рр.)» . — К. — НА НМІУ Ф. Р. 1260, од збер. 42-92. —10 с.

Черняков І. Т. 2006. Вікентій Хвойка (1850-1914) . – К.–199с.

Шовкопляс Г. М. 2000. Вікентій В’ячеславович Хвойка – видатний український археолог (до 150-річчя від дня народження)// Вікентій В’ячеславович Хвойка та його внесок у вітчизняну археологію. ( до 150 –річчя від дня народження ).Тематичний збірник наукових праць. – К. – С. 32-40.

Якубенко О. О. Трипільська розписна пластика з розкопок В. В. Хвойки в Середньому Подніпров’ї )// Вікентій В’ячеславович Хвойка та його внесок у вітчизняну археологію. ( до 150 –річчя від дня народження ).Тематичний збірник наукових праць. – К., 2000. – С. 125-149.

Якубенко О., Кириленко О. 2015 Керамічний комплекс пізньотрипільського поселення Євминка І на Чернігівщині (із зібрання НМІУ) //Культурний комплекс Кукутень – Трипілля та його сусіди. Збірка наукових праць пам’яті В. Круца. — Львів. — С. 441-462.

 

 

 

Стрельник Марина Олександрівна

завідувач відділу «Найдавнішої та середньовічної історії України» Національного музею історії України. maryna strelnyk@gmail.ru

 

Strelnyk M.O., Chief of Department of NMHU