L. M. Naumenko

PROTO-SLAVIC DENOMINATIONS OF DISHWARE IN THE HISTORY OF UKRAINIAN LANGUAGE

Abstract. The article is devoted to the study of lexical items with the Proto-Slavic roots, which denominate dishware used to store and serve different kinds of beverages. This group of Slavonic vocabulary was not so numerous. Only a part of these words is recorded in the modern Ukrainian literary language and used by its carriers. Lexical and semantic analysis was conducted to explore the words jar (“hlek”) and cup (“tchasha”), which are still functioning in the modern Ukrainian language, but are not common in everyday life. Diminutive and derivative forms are considered as well. They function in texts of artistic style, become part of phraseological compounds, often used in figurative sense.

Key words: vocabulary, Proto-Slavic vocabulary, names of dishes for liquids, diminutive forms.

 

Л.М.Науменко

Прото-слов'янські деномінації посуду в історії української мови

 

Вивчення джерельної бази мовних матеріалів минулих століть сприяє відродженню мовної культури українського народу. Історична лексикологія до певного моменту була одним з найменш досліджених розділів лінгвістики. В. В. Німчук у своїх роботах зазначає, що українська діахронічна лексикологія починає формуватися лише у другій половині ХХ ст.[2, с. 4]. Учені дотримуються думки, що саме праслов’янська лексика складає основу лексичної системи будь-якої сучасної слов’янської мови.

Короткий огляд публікацій з теми. Окремі тематичні групи лексики ставали предметом дослідження науковців: А. Бурячка, В. Винника, Г. Войтів, Г. Дидик-Меуш, О. Муромцевої, В. Німчука, Г. Наєнко, Ю. Осінчука О. Прискоки, Н. Пуряєвої, С. Руденко, І. Сабадоша, Л. Туровської, М. Худаша та ін..

Незважаючи на значні досягнення у розвитку історичної лексикології останнім часом, існує ще достатня кількість мало досліджених питань. Зокрема відсутнє комплексне дослідження історії побутової лексики (конкретно лексико-семантичної групи назв посуду, який використовували для зберігання та подавання до столу), що мають праслов’янське коріння.

Мета нашої роботи ‒ виявити назви посуду праслов’янського походження, в якому зберігали та подавали різні напої до столу, у пам’ятках української мови та здійснити їх лексико-етимологічний аналіз.

Матеріали і методи. Попередньо ми досліджували окремі групи лексики української мови, що є назвами посуду. Серед них слова, що позначають загальні назви посуду і виступають у ролі гіперноменів відносно чітко окреслених назв конкретних предметів ‒ судъ, судина, съсудъ, сосудъ, сосуд, посуд, посуда, посудина, посудинка, порцеляна, начиння [3]. До групи лексики, що є назвою посуду для приготуваннями їжі, відносимо: банєк, банік, баняк, баняча, бан’ача, бон’ак, боняк, ваǀр’ін:ик, варильникъ, варівник, варʹілник, варінник, варінча, водяникъ, го(р)нεцъ, го(р)щεкъ, го(р)щεчокъ, го(р)щикъ, го(р)щокъ, горщок, горнець,горнєц, горня, горнятко, горшки, горшок, горшочек, горшчик, горща, горща, горща, горщатка, горщатко, горщечок, горщик, горщики, горщикъ мҍдянии, горщикъ новій, горщичок, горщичок малий, горщок, гърнь, гърньць, дзвин’атад, дзвинята, зо׀л’ійник, зо׀л’ілник, зо׀л’ін:ик, золильникъ, казанок, казанец, казанъ, кашне׀н’а, кашник, кашникъ, кашникъ, кавничок, кітлик, кітля, конобъ, котε(л), котел, котεлокъ, котεлокъ, котев, котел, котело(к), котелок, котелъ, панвица, панвища, чорниско‛горщик, чугунный котел. мациня, мацин’а, мацин’е, мацен’а, маця [4]. До назв посуду, який використовували для проціджування, протирання їжі, ми відносимо слова сито, решето, підрешітка, друшляк, тертка [5]. У цій статті ми проаналізуємо лексеми глек, чаша та їхні похідні глечик, чашка, чашечка. Основний метод – порівняльно-історичний та описовий.

Результати та їх обговорення Глек. Лексема глек, глечик є спільнослов’янською за походженням. У російській ‒ [гилёк] (< * голёк чи з прал. gylьkъ зі значенням ̔рукомийник̕, тобто глек, пристосований для миття рук; польське [hlak, lak], що прийшло з білоруської та [hlek] з української. Етимологи роблять припущення про давнє походження від праслов’янського *gъlъ, від якого утворилися початково зменшувальні форми *gъlъkъ, *gъlъcъ [ЕСУМ, І, с. 522].

І. І. Срезневський фіксує лексему глекъ та паралельну форму гълекъ: сосудъ (глечекъ) [Срезн., І, с. 519]; гълькъ і паралельну форму голкъ: сосудъ, кувшинъ [Срезн., І, с. 612], вживані не як назви кухонного посуду (хатнього начиння), а такого, що використовується чабанами. М.Фасмер подає знак глёк у двох значеннях: перше споріднене з укр. глей ̔глина ̕; друге значення є лексично наближеним до сучасного потрактування і є назвою глиняного горшка [Фасмер, І, с. 412].

У пам’ятках ХІV ‒ ХV ст. ми не віднайшли фіксацій цієї лексеми. Тексти ХVІІ ст. містять згадку: … глекъ меду…[Лохв. РК XVII, с. 131]. Відповідний запис є і в роботі М. Маркевича: …беруть большой кувшинъ “глекъ”горҍлки… [Марк., с. 138].

Пізніші джерела ХІХ ст. містять багатий лексичний матеріал: подають лексеми глек [Жел. І, с. 143], яка мала два значення, друге означало назву круга. Похідні від неї глечик, глечичок: 2) глечики жовті [Жел. І, с. 143]. Глекъ, гле́чыкъ ‒ кувшинъ [Грам. Павл., ІІ, с. 31]. Слід зазначити, що для цього періоду характерне використання паралельних форм глекъ ‒ кувшинъ. Багато джерел подають не лише варіант глекъ, а й деривати від нього, утворені суфіксальним способом: так у словнику П. Білецького-Носенка міститься лексема глекъ та похідне від неї слово гле́чикъ [Б.-Н., с. 99], утворене за допомогою суфікса -ик. До того ж вона мала на той час пряме (означала назву посуду) і переносне (назва рослини) значення. Б. Грінченко фіксує: Глек. 1) Кувшинъ. Є в глеку молоко, та голова не влізе. В іншому випадку слово глек входить до складу фразеологізму і вживається в переносному значенні: Глек розбили. Поссорились [Грінч., І, с. 288]. Далі автор подає зменшену форму, утворену за допомогою зменшено-пестливого суфікса -ик ‒ глечик: 1) Кувшинъ. 2) Часть самовара, внутренняя труба, въ которую кладуться угли. 3) Родъ игры. 4) Глечики жовті. 5) Глечики полоскати [Грінч., І, с. 288]. Останній варіант вжито в переносному значенні (мова йде про жінок, які пригощалися вскладчину в понеділок на Петрів піст).

Зі зменшувальним значенням запропоновано похідне глечичок [Грінч., І, с. 288] з суфіксом -ичок. Ще одне суфіксальне утворення подає “Словарь української мови”: Глечатко Маленькій кувшинчикъ [Грінч., І, с. 288]. Помічено, що глечик і похідні від нього чоловічого роду, лише зменшена форма глечатко ‒ середнього роду. Лексему глекъ подано ще в одному джерелі: Високий горщик з вушком, горня [Т., І, с. 527]. Там же ми віднайшли глечикъ, глечокъ з позначкою розмовне та визначенням як здрібніле від “глекъ” [Т., І, с. 527]; розмовне здрібніле від глечикъ ‒ глечичок [Т., І, с. 527].

Сьогодні сучасна українська мова послуговується лексемою глек: 1. Висока кругла, перев. глиняна посудина, злегка розширена в нижній частині. 2. Сорт груш народної селекції. Глек [СУМ, ІІ, с. 81]. У російських джерелах лексема глек зафіксована у словниках різного типу. В. Даль подав знак глекъ на позначення високого вузькогорлого горщика для молока [Даль, І, с. 355] та знаки глечикъ [Даль, І, с. 355] та гилекъ [Даль, І, с. 350].

Перекладний словник до українського глек має російський відповідник кувшин (посудина, що має вузьке горличко) [УРС, І, с. 333]; український варіант глечик перекладено як кувшин, крынка, кринка [УРС, І, с. 333]; як термін у ботаніці ‒ водяная лилия, кубушка [УРС, І, с. 333]; відповідник до деривата глечичок російською звучить як кувшинчик [УРС, І, с. 333]. Сучасна російська літературна мова згаданих лексем не фіксує. На позначення високої посудини, яка звужується догори, з ручкою використовують російський відповідник ‒ кувшин [ССРЛЯ, ХVIІ, с. 1783]. У білоруській мові лексема гляк має значення низької глиняної посудини з випуклими боками й вузьким горлом [ТСБМ, ІІ, с. 61], а демінутив гілячок є назвою невеликого глека [ТСБМ, ІІ, с. 62].

В українських діалектах закріпилася низка слів, які містять різні варіанти розглянутої нами лексеми. Так паралельні форми глек [ЛССП, с. 55], глєк [ЛССП, с. 55], глечик [ЛССП, с. 55], глюок [ЛССП, с. 55], гльок [ЛССП, с. 55] означають назви череп’яної посудини з вузькою шийкою, в якій носять воду, коли йдуть працювати у полі. У бойківських говірках слова глиǀнянча [Онишк, І, с. 174], лоханя [Онишк, І, с. 418], лоǀханǀе [Онишк, І, с. 418], вживаються зі значенням ̔ глиняний горщик для молока ̕. Інший дослідник діалектів зафіксував лексему ǀглечички [Чабаненко, І, с. 233] на позначення сорту помідорів, які мають довгасті плоди.

Оскільки глечики ‒ вид посуду, який в основному виготовляли з глини, звернемося до розвідок етнографів (дослідників українського гончарства). Водяний глечик [Пошивайло, с. 195], глек [Пошивайло, с. 197], глечик [Пошивайло, с. 197], глечик для вареної [Пошивайло, с. 197], глечик для горілки [Пошивайло, с. 197], глечик для святої води [Пошивайло, с. 197], глечик із хрестиком [Пошивайло, с. 197], глечик із хрещиком [Пошивайло, с. 197], глечик молочний [Пошивайло, с. 197], глечики жовті [Пошивайло, с. 197], глечок [Пошивайло, с. 197]. Така широка варіативність поєднання слова глечик з багатьма прикметниками вказуює на функціональне призначення цього виду посуду.

Чаша. Мовознавці зазначають, що слово чаша означає назву посудини для пиття. Походить воно від праслов’янського căsă, перейшло в старослов’янську у варіанті чаша. Характерне для інших слов’янських мов: у російській, білоруській ‒ чаша, польській ‒ czasza, чеській ‒ čiše, словацькій ‒ căsă, болгарській ‒ чаша [ЕСУМ, VІ, с. 286]. На перший погляд, етимологія слова прозора, однак на сьогодні немає одностайного підходу до цього питання. М.Фасмер розглядає його як споріднене з пруським kiosi < ki̯ōsē, * ki̯āsē (балтійське), яке перекладається як ̔кубок̕, цієї ж думки дотримуються деякі інші вчені [ Ф. ІV, с. 320; Мейе RS 2, c. 66; MSL 9, с. 373]. Інша група дослідників схиляється до думки, що пруське слово було запозичене з праслов’янської мови та ймовірно пов’язане з етимологічним гніздом *kō̆s-/ kē̆s- , до яких також належить коса, косити, чесати [Brückner AfslPh 20, 490; ЕСУМ, VІ, с. 286]; О.С. Мельничук проводить паралель між українським чаша і первісним значенням слова căsă як ̔ вирізане, видовбане ̕ [1, с. 231-232; ЕСУМ, VІ, с. 286].

Пам’ятки раннього періоду української мови фіксують лексему чаша з багатьма значеннями. На перше місце поставлено ‒ ̔ круглий (у вигляді півкулі) сосуд для рідини ̕; сосуд для пиття, чара, чаша; чаша з питтям, пиття [Срезн. ІІІ, ч. 2, с. 1483]. Слід зазначити, що потрактування цього слова як назви посудини, котру використовують для вживання рідини, є першопочатковим, але наступні три значення вказують на використання цього виду посуду не лише в побуті, а й як посудини для богослужіння при виконанні певних обрядів ‒ потир, чаша для святих дарів; здравиця, чаша во здравіє; угощеніє, судьба, жребій; інші варіанти мають інші відтінки значень ‒ вмістилище (в переносному значенні); украшеніє у вигляді чашечки; назва крюкового знака [Срезн. ІІІ, ч. 2, с. 1484]. Тому надалі в наступні етапи розвитку мови на перше місце виходить значення слова чаша саме як різновиду посуду для подавання рідини у побутових ситуаціях.

Простежити функціювання такого виду посуду як чаша у пам’ятках ХІV‒ ХV ст. нам не вдалося, але є дериват від нього чашникъ і його форми чашникъ, чашникь, чашник, чашык, чҍшник [ССУМ, ІІ, с. 533]. У коментарях пояснено, що так до ХІІІ ст. називали людину ‒ придворного чиновника, який постачав напої до столу володаря, а з ХІV ст. це вже був почесний титул. Словник містить такі фонетичні варіанти: чашнікъ, чашныкъ, чашъникъ, чашьникъ [ССУМ, ІІ, с. 533]. Усі вони мають те саме лексичне значення, що й чашникъ.

У мові ХVІ ст. нами віднайдено номен чаша: Чаша. Чаша. Коли кто дасть воды чашу студенои во имя Господне, и за то прийметь заплату в царствіи безкунечнумь [Ласло Деже, с. 405]. На позначення посудини для подавання рідини староукраїнська мова мала паралельні назви. У Лексиконі П. Беринди зафіксовано: Желвъ: testubo / черепаха, чаша, черепашлѧ, черепъԑӣ [Бер., с 36]; Кратіръ: чаша, кубо(к), куфель [Бер., с 56]. В. В. Німчук вказував на особливість перекладної частини словника П. Беринди, яка полягала у використанні численних синонімів, семантично близьких слів, що й допомагало щонайповніше розкривати значення церковнослов’янських слів перед носіями українських говірок та інших слов’янських мов [Німчук, староукр. Лексикогр.с. 278-279] Інший автор цього ж періоду подає: Чаша. Кԑлихъ, кратиръ, сткляница, чаша [Син. Слав., с. 168].

Писемні пам’ятки ХVІІ ст. надають більший лексичний матеріал щодо використання цього слова: batiola, чаша [Слав. ЛЛ, c. 101], calix, чаша [Слав. ЛЛ, c. 109], crater, craterа, чаша [Слав. ЛЛ, c. 146], obba, Слав. ЛЛ, [Слав. ЛЛ, c. 284], patera, чаша [Слав. ЛЛ, c. 302]. Славинецький подає багато латинських відповідників до українського чаша, що може свідчити про значно кращий розвиток лексики латинської мови у порівнянні з українською або про неточність такого перекладу на той час.

У сучасних перекладних латинсько-російських словниках ми спостерігаємо більш точне та детальне трактування: batioc(h)a (batiola, vatiola) (греч.) большая чаша (из драгю металла) [ЛРС, с. 127]; calix, кубок [ЛРС, с. 147]; obba, чаша (большая глиняная братина с широким дном для приготовления винной смеси); 2) кубок ( с широким дном и узким горлышком) [ЛРС, с. 284]; patera, чаша (преим. для возлияний, жертвенный сосуд) [ЛРС, с. 302]. Повертаючись до словника Є.Славинецького, зауважимо, що він подає й інші варіанти: латинському scaphium, відповідає чаша, сосуд [Слав. ЛЛ, c. 363], simp[u]lum ‒ чаша глинян(н)ая, скуд(ԑ)л [Слав. ЛЛ, c. 372], pausi[l]ypus ‒ чаша пи(р)шԑ(с)кая [Слав. ЛЛ, c. 303], aliphanus ‒ малая чаша [Слав. ЛЛ, c. 77]. Прикметники, використані автором у поєднанні з іменником чаша, вказують на матеріал виготовлення, на призначення, на розмір і допомагають вказати на відтінки значення та деталізувати їх. Іншу групу становлять латинсько-українські переклади, які є документальним підтвердженням того, що у ХVІІ ст. в староукраїнській мові паралельно функціонували форми чаша ‒ кԑли(х) ‒ кубокъ: potorium, чаша, кԑли(х) [Слав. ЛЛ, c. 323], poterium, чаша, кԑли(х) [Слав. ЛЛ, c. 323], scyphus, чаша, кубокъ, кԑли(х) [Слав. ЛЛ, c. 366]. Слово кубокъ давньоукраїнського походження, кԑли(х) є запозиченням. Окремо стоять знаки cymbion ‒ чаша чолъновидная [Слав. ЛЛ, c. 151]. Сучасна перекладні словники з латинської містять cymbium, що в українському варіанті має декілька лексичних значень: чашка у вигляді ладді та чашкоподібний світильник [ЛРС, с. 283]; capis ‒ чаша, коновъ, миса, приятԑлищԑ [Слав. ЛЛ, c. 111]. За сучасним трактуванням capis означає назву жертовного сосуда з диском, чашки для жертвоприношення [ЛРС, с. 154]; phiala ‒ фҍялъ, чаша, поти(р) [Слав. ЛЛ, c. 314]. Демінутиви від чаша утворені суфіксальним способом: caliculu(us) ‒ чашица (суфікс - иц) [Слав. ЛЛ, c. 109], gabola ‒ чашица (суфікс - иц) [Слав. ЛЛ, c. 205], cyathos ‒ чашка, кԑлишокъ [Слав. ЛЛ, c. 150] (суфікс – к). На українському мовному ґрунті існували власні зразки слова чаша: Чашѧ. Phiala. Crater. Calix. Pocubum [Слав. та Кор.-Сат. Лекс].

За працею Є. Тимченка іменника чаша ми не віднайшли, але є зафіксований демінутив від нього чашка. Автор подає зразок цього слова польською мовою csaczka та трактує його як ‘череп’: Чашка головы его [Т. Мат-ли, кн.. 2, с. 476]. У цьому ж джерелі прослідковуємо іменник чашникъ, утворений суфіксальним способом від чаша ‒ чашник: Подчаший. Чашникъ его кор. мил. земли Волынское [Т. Мат-ли, кн.. 2, с. 476]; іменник чашнитство: Должность чашника. Врядъ дворный, то есть чашнитство, рачитъ ваша милость тыхъ часовъ… дати якомусь Ясенському Ляху [Т. Мат-ли, кн.. 2, с. 476]. На позначення слова чаша Є. Тимченко подає інший відповідник финджалъ: Чаша. Цорицҍ кланялся и отъ нея финджалъ водки доброй зъ рукъ же ея випилъ. ДН.Марк. ІІ, 207. Отъотца Варсонфія принеслъ мнҍ служителъ его финжалъ форфуровый и мисочку большіе , гостинця. Дн. Хан. 109 [Т. Мат-ли, кн.. 2, с. 454].

«Малорусько-німецький словник» Є. Желехівського фіксує слово чаша [Жел., ІІ, с. 1061], демінутив від нього чашка [Жел., ІІ, с. 1061‒1062], та іменник чашник [Жел., ІІ, с. 1062], утворений від чаша для називання людини, яка виконувала обов’язки при дворі королів і відповідала за постачання, подавання напоїв до столу. Російсько-український словник М. Уманця подає лексему чаша як синонім до кропильниця, що може свідчити про використання цього посуду під час здійснення церковної служби, ця лексема на той час входила до складу фразеологізмів пить чашу = терпіти горе, бідувати; Чаша заздравная. = Прощальная заздоровна. Відхожа чарка [Уманець, ІV, с. 194]. Демінутиви чашка, чашечка подано в одному синонімічному ряду з миска, мисочка, чашка, чашечка. Далі автор виокремлює різні види чашок: Чайна ч. = чашка ст.; вҍсовая ч. = шаля, шальки; у оріха, жолудя = гранка, плїска [Уманець, ІV, с. 194].

У Б. Грінченка: Чаша. По отченаші напиймося по чаші. Ном. № 11538. У руці Господній чаша, через край вино шумує. К. Псал. 172 [Грінч., ІV, с. 447]. З контексту можемо зробити висновок про використання у ХІХ ст. номена чаша у текстах церковного змісту, воно не є характерним для лексики повсякденного вжитку і перестає використовуватися для називання побутової посудини. Демінутив чашечка (утворилося від чаша) має декілька значень: 1) Ум. Отъ чашка. Чашечка ‒ воду пити. Ном. Аг. № 155. 2) Ячейка въ сотахъ. Волч. у. [Грінч., ІV, с. 447]. Слово чашка, подане у цьому ж джерелі, підтверджує думку про варіативність досліджуваного номена чаша і багатозначність його похідних: Чашка. 1) Чашка. Левиц. І 433. 2) Въ прялкҍ для праденія шерсти: “деревянный цилиндръ, вращающійся из желҍзной оси между столиками зайчика…” [Грінч., ІV, с. 447]. Слово чашина виступає синонімом до чашовина [Грінч., ІV, с. 447] і має інше лексичне значення, використовується на позначення верхньої частини ярма, яка лежала у вола на шиї.

У сучасній українській мові спорадично використовуєтся лексема чаша зі значенням побутового посуду, вона зафіксована у академічному виданні Словника української мови в 11 томах: ЧА́ША. 1. Старовинна посудина округлої форми, з широким верхом і звуженим низом для пиття (вина та інших напоїв). [СУМ,  ХІ, с. 284]. Сонце.. заглядало в блискучі келихи й чаші, що рядами стояли на столі (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 10) // Заздоровна чара. Тож піднімем спільну чашу За святі ці почуття, За Вітчизну вільну нашу, За омріяне життя (Воскр., Поезії, 1951, 279). // перен. Про міру радощів або страждань, які випали на чию-небудь долю. Ми молоді, ми п’єм солодку щастя чашу..! (Сос., І, 1957, 161). пережити непомірне горе, зазнати глибоких страждань. Загриміла війна [1914 року]… Мене мобілізували у військо. Випив, як кажуть, цю чашу я всю, до самого дна (Вас., IV, 1960, 45) зазнати багато страждань. Я випив чашу муки і страждання. Велику чашу, сповнену ущерть, І вже тепер нема мені вагання: Життя чи смерть! (Вороний, Вибр., 1959, 98); умерти на полі бою. Олег! Ти чесно йшов у бій на ніч, на тьму криваву. Безсмертній пам’яті твоїй співає серце славу і тим, кого ти в бурі вів, з ким випив смертну чашу (Сос., II, 1958, 500) [СУМ,  ХІ, с. 284]. У другому значенні є назвою будь-якої посудини, вмістищем подібної форми. Його використовували в різножанрових літературних пам’ятках та текстах: церк. Посудина такої форми, що використовується у християнському культовому обряді; потир; // Частина посудини, деталь подібної форми; // Віночок квітки подібної форми ; // Внутрішня поверхня посудини подібної форми; // Споруда подібної форми; // Діл з берегами якого-небудь водоймища (озера, моря і т. ін.), заповнений водою; улоговина подібної форми ; // Купол неба; // Земля навколо стовбура дерева, яку спушують і поливають для кращого росту рослини; ямка. [СУМ,  ХІ, с. 284]. Досить часто слово чаша входить до складу фразеологізмів: Кла́сти (покла́сти) на ча́шу ваги́ ‒ використовувати що-небудь, щоб добитися якоїсь переваги, перемоги в чомусь [СУМ,  ХІ, с. 284].

Більш сучасним і вживаним в українській мові ХХ ст. і дотепер є слово чашка ʻНевелика посудина (частіше з вушком), перев. з фарфору, фаянсу, з якої п’ють чай, каву та інші напоїʼ: Підвівши знічев’я голову, він побачив вітрину з посудом. ‒ А що якби купити їй, наприклад, чашку?.. Що ж, се нічого! [СУМ,  ХІ, с. 285]. Воно має сформовану полісемічну базу, що доводить матеріал зі «Словника української мови»: Те саме, що ча́ша 2. Починає широко застосовуватись [в Київській Русі]…також дерев’яний посуд, різні чашки, ополоники, діжі для замішування тіста тощо (Укр. страви, 1957, 5); В білій капличці, де в кам’яну чашку стікала чиста цілюща вода, рівно горіли, мов золоті квіти, свічки (Коцюб., II, 1955, 109); // перен., зневажл., жарт. Людський череп. Уставай! та золотую чашу Наливаймо радісним питвом, Доки чашка голови твоєї Ще не повна цвіллю-порохном! (Крим., Вибр., 1965, 295).

3.бот. Віночок квітки подібної форми; чашечка (у 2 знач.). Інші цвіти соромливо стуляють свої чашки вдень, щоб сонце не виссало з них пахощів, і розхиляють їх аж вечором (Фр., IV, 1950, 354); В конвалії чашці глибокій чом перлами сльози тремтять? (У. Кравч., Вибр., 1958, 37).

4. анат. Надколінна кістка; чашечка (у 3 знач.). З розваленою надвоє чашкою, весь .. об’юшений кров’ю, з поламаними ребрами.., він схопиться, як демон червоний, і знов, і знов кидається у бій (Хотк., II, 1966, 356).
5. спец. Частина приладу або пристрою; деталь округлої форми. Ртутний барометр має трубку, чашку і шкалу, на які нанесено поділки в міліметрах (Фіз. геогр., 5, 1956, 84); Товстим ременем приперезавши себе до стовпа, він вилазив у степу до гулких проводів, працював плескачками біля порцелянових дзвінких чашок (Перв., Атака.., 1946, 92).

6.буд. Напівокругла виїмка на кінці бруса, в яку загонять край іншого бруса при зв’язуванні їх у вінець [СУМ,  ХІ, с. 285].

Чашечка як зменшено-пестливе до чашка теж має сформовану полісемічну систему в сучасній українській мові: використовується у ботаніці ʻзовнішнє коло листочків подвійної оцвітини квітки, що складається з окремих зелених чашолистків, які захищають внутрішні частини квітки. Квітки у льону-довгунця правильні, дрібні.. Чашечка складається з п’яти чашолистків҆̕ ʼ [СУМ,  ХІ, с. 285]; анатомії ʻ надколінна кісткаʼ [СУМ,  ХІ, с. 285]; спеціальне значення зменш. До чашка 5. Слідом ішли монтери з сільелектро, закручували білі чашечки ізоляторів (Кучер, Трудна любов, 1960, 425) [СУМ,  ХІ, с. 285]; окрім того можуть так називати шапочку на жолуді та чарунку в бджолиному щільнику [СУМ,  ХІ, с. 285].

Іменник чашник, що ймовірніше був утворений від чаша, у сучасних джерелах подано з позначкою історизм, зафіксовано два його значення: перше служить для називання придворної особи, яка завідувала винними погребами та подавала напої до царського столу; друге вживається для позначення особи ченця, який завідував у монастирі напоями та погребом [СУМ,  ХІ, с. 285]. Від іменника чашка утворився дериват ‒ прикметник чашковий, але слід зазначити, що це утворення стосується того лексичного значення слова чашка, що використовується у спеціальному значенні (5 знач.) ʻЯкий має чашку, вмонтовані чашкиʼ: Трубка Торрічеллі опущена відкритим кінцем у чашку з ртуттю і укріплена разом з чашкою на дощечці з поділками. Такий барометр називається чашковим барометром (Фізика, І, 1957, 57); Для скорочення допоміжного часу на закріплення виробів на токарних верстатах.. застосовують чашкові центри з внутрішнім або зовнішнім рифленням (Технол. різального інстр., 1959, 115) [СУМ,  ХІ, с. 285].

Російська мова фіксує слово чаша, воно полісемічне, як і в українській: первинне значення ʻсосуд полушаром или около того᾽, має багато переносних значень, які перекликаються з українськими варіантами [Даль, ІV, с. 602]. Похідне чашечка ʻсосудъ для питья либо хлебанья᾽ [Даль, ІV, с. 602]. С. Ожегов подає чаша, чашка на позначення посудини для рідини та їхні переносні значення, чашечка не має первинного значення назви посуду, а лише спеціальне [Ож., с. 2207].

Простежити функціонування лексеми чаша в діалектному мовленні нам не вдалося: слово збереглося не в усіх діалектах. Лексеми чашка, чашечка ми віднайшли лише в поліських діалектах, але їхнє лексичне значення не пов’язане з кухонним посудом: Чашичка. Стільник [ЛССП, с. 229]; Чашка. Верхня частина ярма [ЛССП, с. 229]; Чашка. Клуб у тварини (корови, вола і т. ін.) [ЛССП, с. 229].

Висновок. Праслов’янська лексика, пов’язана з назвами посуду, в якому зберігали чи подавали рідину до столу, не була чисельною. Переважно ця лексико-семантична група, за деякими винятками, була запозиченою. Лише частина з цих слів збереглася у сучасній українській літературній мові та є затребуваною. Так, лексеми глек і чаша, хоч і зафіксовані словниками української мови, але функціюють у текстах художнього стилю, стали частиною фразеологічних сполук, часто вживаються у переносному значенні. Чаша використовується у церковній лексиці. Їхні похідні утворення ‒ чашка, чашечка; глечик мають високу частоту фіксації у сучасній побутовій лексиці української мови.

 

ЛІТЕРАТУРА

Мельничук О С. Корень *kes- и его разновидности в лексике славянских и других индоевропейских языков: Этимология. 1966. Москва: Наука, 1968. – С. 211–222.

Німчук В. В. Староукраїнська лексикографія в її зв’язках з російською та білоруською: монографія. Київ: Наукова думка, 1980. 304 с.

Науменко Л. М. Історія загальних назв посуду в українській мові. Термінологічний вісник: Збірник наукових праць. Київ: Інститут української мови НАНУ, 2015. Вип 3 (2). С. 232‒239.

Науменко Л. М. Назви посуду для приготування їжі в історії української мови. Українське мовознавство: міжвідомчий науковий збірник. Харків: Видавництво Іванченка І.С., 2018. Випуск 2 (48). С. 73‒82.

Науменко Л. М. Лексико-тематична група назв посуду для проціджування та протирання як предмет дослідження історичного мовознавства. Science and Education a New Dimension. Philology, VII(55), Issue: 189, 2019 Feb. С. 38‒41. DOI: https://doi.org/10.31174/SEND-Ph2019-189VII55.

 

СПИСОК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

 

Б.-Н. – Білецький-Носенко П. Словник української мови / підгот. до вид. В. В. Німчук. Київ : Наук. думка, 1966. 421 с.

Бер. – Лексикон словенороський Памви Беринди / підгот. тексту і вступ. ст. В. В. Німчук: Надрук. з вид. 1697 р. фотомех. Способом. Київ : Вид-во АН УРСР, 1961. 271 с.

Грінч. – Словник української мови : в 4 т. / за ред. Б. Д. Грінченка. Київ : Лексикон, 1996.

Даль − Даль В. И. Толковый словарь живого великорусского языка. Москва : Русский язык, 1978-1980. Т. 1- 4.

ДМВН – Ділова мова Волині і Наддніпрянщини XVII ст. : Збірник актових документів / Підг. до видан.: В. В. Німчук та ін. Київ : Наукова думка, 1981. 316 с.

ЕСУМ – Етимологічний словник української мови : в 7 т. / редкол: О. С. Мельничук та ін. Київ : Наукова думка, 1989. Т. 3. 560 с.; Київ : Наукова думка, 1983. Т. 5. 704 с.

Жел. – Желехівський Є. Малорусько-німецький словник : у 2 т. / уклали : Євгеній Желехівський та Софрон Недільський. Львів : друкарня товариства ім. Шевченка, 1886. Т. 1. 592 – 1122 с.

ЛРС – Дворецький И.Х. Латинско-русский словар. Москва: Рус.яз., 1976. 1096 с.

Онишк – Онишкевич М. Й. Словник бойківських говірок: У 2 ч. / редкол. Г. М. Гнатюк, П. Ю. Гриценко, І. Г. Матвіяс, М. М. Пещак, З. Ф. Франко. Київ : Наук. думка, 1984. Ч. 1 ‒ 2.

Пошивайло ‒ Пошивайло Олесь. Ілюстрований словник народної гончарської термінології Лівобережної України (Гетьманщина). Опішне : Українське народознавство, 1993. 280 с., іл..

Слав. ЛЛ – Славинецький Є. Лексикон латинський / Підгот. до друку В. В. Німчук. Київ: Наук. думка, 1973. С. 59 ­ 420.

Слав. та Кор.-Сат. Лекс. ­ Славинецький Є., Корецький-Сатановський А. Лексикон славено-латинський / Підгот. до друку В. В. Німчук. Київ: Наук. думка, 1973. С. 423 ­ 541.

ССУМ – Словник староукраїнської мови XIV – XV ст.: У 2 т. Київ: Наукова думка, 1977 – 1978. Т. 1 – 2.

Срезн. – Срезневский И. И. Материалы для словаря древнерусского языка. Слб., 1893 – 1912. Т. 1 – 3.

Т. – Історичний словник українського язика / За ред. Є. Тимченка. – Ч.; К.: Держвидав. України, 1930 – 1932. – Т. 1.

Уманець − Уманець М., Спілка А. Словарь росийсько-український.−Львів, 1893-1894. −Т. 1-2.

УРС – Українсько-російський словник: [у 6 т.] / АН УРСР, Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні ; голов. ред. І. М. Кириченко ; члени редкол.: Т. В. Зайцева, М. Т. Рильський . Київ : Вид-во АН УРСР, 1953 – 1963.

Ф. – Фасмер М. Этимологический словарь русского языка / Пер. с нем. и доп. О. Н. Трубачева. Москва: Прогресс, 1964 – 1973. Т. 1 – 4.

Чабаненко ‒ Чабаненко В. А. Словник говірок нижньої Наддніпрянщини. Запоріжжя: Запорізький держуніверситет, 1992. Т. ІІІ. 303 с.

 

REFERENCES

 

Melʹnychuk O.S. Korenʹ *kes- IiehoraznovidnostivleksikeslavianskihIdruhihindoevropeiskihyazykov: Etimolohiia. 1966. Moscow: Nauka, 1968. p.211- 222.

Nimchuk V.V. Staroukrainskaleksukohrafiiavyiizvʼiazkahzrosiiskoiutabilorusʹkoiu: monohrafiia. Kiev: Naukova Dumka, 1980. 304 p.

 

LIST OF CONDITIONED ABBREVIATIONS OF SOURCES

B.-N. (Б.-Н.) ‒ Bіletsky-Nosenko P. Slovnik Ukrayinskoi movy / pidgot. do vyd.. V.V. Nimchuk. Kiev: Naukova Dumka, 1966. 421 p.

Ber. (Бер.) ‒ Lexykon Slovenorosky Pamvy Beryndy / pidgot. textu ta vstup. chast. V. V. Nimchuk: Nadruk. z vyd. 1697. photomech. sposobom. Kiev: Vydavnytstvo of Academy of Sciences of the URSR, 1961. 271 p.

Grinch. (Грінч. ) – Slovnyk Ukrayinskoi movy v 4 t. / za red.. B. D. Grinchenko. Kiev: Lexykon, 1996.

Dal (Даль) ‒ Dal V.I. Tolkovyi slovar zhyvogo velikorusskogo yazyka. Moscow: Russkiy yazyk, 1978-1980. T. 1-4.

DMVN (ДМВН) ‒ Dilova Mova Volynі and Naddnіpryanschiny XVII st. : Zbіrnik aktivykh documents / Pidgot. do vyd.: V. V. Nіmchuk ta іn. Kiev: Naukova Dumka, 1981. 316 p.

ESUM (ЕСУМ) ‒ Etymologichnyi Slovnyk ukrainskoyi movy: v 7 t./redkol: O. S. Melnichuk ta іn. Kiev: Naukova Dumka, 1989. Chast. 3. 560 pp .; Kiev: Naukova Dumka, 1983. T. 5. 704 p.

Zhel. (Жел.) ‒ Zhelehivsky Ye. Malorus'ko-nіmetskyy slovnyk: v 2 t. / uklaly: Eugene Zhelehivsky and Sofron Nedіlsky. Lviv: drukarnia tovarystva im. Shevchenko, 1886. T. 1. 592 – 1122 p.

LRS ‒ Dvoretskyi I.Kh. Latin-Russian dictionary. Moscow: Russian language, 1976, 1096 p.

Onishk (Онишк) ‒ Onishkevich M. Y. Slovonik Boykivskih govіrok: U 2 h. / Redkol. G.M. Gnatyuk, P.Yu. Gritsenko, I. G. Matviyas, M. M. Peshchak, Z. F. Franko. Kiev: Naukova Dumka, 1984. Chast. 2: O - Ya. 623 p.

Poshivaylo (Пошивайло) ‒ Poshivaylo Oles. Illustrovanyi slovnyk narodnoi goncharskoi terminologii Liperezhnoi Ukrainy (Getmanshchyna). Opіshne: Ukrainske Narodoznavstvo, 1993. 280 p.

Slav. LL. ‒ Slavinetsky E. Latin lexicon / pidgot. do vyd. by V. V. Nimchuk. Kiev: Naukova dumka, 1973. p. 59 ­ 420.

Slav. and Kor.-Sat. ‒ Slavinetsky E., Koretsky-Satanovsky A. Slavic-Latin lexicon / pidgot. do vyd. V. V. Nimchuk. Kiev: Naukova dumka, 1973. p. 423 ­ 541.

Strezn. (Срезн.) ‒ Sreznevsky I.I. Materialy dlia slovaria drevnerusskogo yazyka. Saint-Petersburg. 1893. T. 1: A.-K. 272 p.

SSMU (ССУМ) – Slovnyk staroukrainskoi movy XIV - XV st: u 2 t. Kyiv: Naukova Dumka, 1977. T. 1. 630 p.

SUM (СУМ) – Slovnyk ukrainskoi movy: 11 t. Kyiv: Naukova Dumka, 1970-1980. T. 1-11.

1932. (Т.) – Istorychnyi slovnyk ukrainskoi movy / ed. Ye. Timchenko. Kharkiv; Kiev: Derzhvydav Ukrainy. 1930 ‒ 1932. T. 1. 552 p.

Umanets – Umanets M., Spilka A. Slovar rosyysko-ukrayinskyy. Lviv, 1893-1894. − V. 1-2.

URS – Ukrayinsko-rosiyskyy slovnyk: [u 6 t.] / AN URSR, In-t movoznavstva im. O. O. Potebni; chief red. I. M. Kyrychenko; editorial board members: T. V. Zaytseva, M. T. Rylʹsʹkyy. Kyiv: Vyd-vo AN URSR, 1953–1963.

1973. ‒ Vasmer M. Etymologichnyi Slovnyk Russkoho yazyka / Pereklad z nemets. I dop. O. N. Trubachova. Moskva: Progress, 1964 – 1973. Volume 1 – 4.

Chabanenko ‒ Chabanenko V. A. Slovnyk hovirok nyzhnoyi Naddnipryanshchyny. Zaporizhzhya: Zaporizkyy derzhuniversytet, 1992. V. III. 303 p.

L.M. Naumenko, senior lecturer

National University of the State Fiscal Policy of Ukraine,

Universytetska Street, 31, Irpin, Ukraine

This email address is being protected from spambots. You need JavaScript enabled to view it..This email address is being protected from spambots. You need JavaScript enabled to view it.@This email address is being protected from spambots. You need JavaScript enabled to view it..This email address is being protected from spambots. You need JavaScript enabled to view it.