Videiko M. Yu., Kot N. S.

Scientific Heritage of Oleg Olzhych

Kyiv, Nash Chas, 2008

ISBN978-966-1530-13-2

ISBN 966-8174-12-7(серія)

ББК 63.3 (4 УКР)

В42

Oleg Kandyba (Olzhych) is rightly considered as a symbol of a whole generation of Ukrainian youth, which in the twentieth century, sincerely and unreservedly devoted itself Ukrainian ideas and fight for an independent Ukrainian state. Scientists in Europe and the U.S. knew him as an archaeologist - Dr. Kandyba. Someone admired poems by Oleg Olzhych. Comrades in the struggle for a free Ukraine approached him differently: "Idealist", "Doctor." But it was one person…

However, scientific papers he signed is always the same: O. Kandyba. In 23 years, defended his doctoral thesis. He was a member of international expeditions, by fifty publications popularizer of archaeological discoveries, not only in Ukraine. The full research results O. Kandyba in Ukraine was published only in 2007. Only now have the opportunity to inspect and evaluate in terms of modern archaeological science.

Відейко М. Ю. Кот Н. С.

Наукова спадщина Олега Ольжича

– К., Наш час, 2008. – 239 с.

(Серія «Невідома Україна). – Загальний тираж 4000. Ум.друк.арк 13,95+вкл.0,47

(науково-популярне видання)

ISBN978-966-1530-13-2

ISBN 966-8174-12-7(серія)

ББК 63.3 (4 УКР)

В42

Олега Кандибу(Ольжича) по праву вважають символом цілого покоління української молоді, яке у ХХ столітті щиро та беззастережно присвятило себе українській ідеї та боротьбі за відновлення незалежної української держави. Його творчий шлях, життя і діяльність були спрямовані на віддане та свідоме служіння своєму народові. Науковці у Європі та США знали  його як археолога – доктора Кандибу. Хтось захоплювався поезіями О. Ольжича, а товариші по боротьбі за вільну Україну зверталися до нього по-іншому: «Ідеаліст», «Доктор».

Однак наукові праці він підписував завжди однаково: О. Кандиба. У 23 роки захистив докторську дисертацію. Він – учасник міжнародних експедицій, автор півсотні друкованих праць, популяризатор археологічних відкриттів, у тому числі – в Україні. У повному обсязі результати наукових досліджень О. Кандиби в Україні було видано тільки 2007 року. І лише нині є можливість оглянути їх та оцінити з точки зору сучасної археологічної науки.

ЗМІСТ

ВИМІРИ НАУКОВОЇ СПАДЩИНИ
Розділ 1. АРХЕОЛОГІЯ В ДИТИНСТВІ
Розділ 2. СТУДЕНТСЬКІ РОКИ
Розділ 3. У ПОШУКАХ МАЛЬОВАНОЇ КЕРАМІКИ
Розділ 4. ТАЄМНИЦІ ВЕРТЕБИ
Розділ 5. БУКОВИНСЬКА ТРОЯ І МОНОГРАФІЯ ОЛЕГА КАНДИБИ
Розділ 6. НА НИВІ ЄВРОПЕЙСЬКОЇ АРХЕОЛОГІЇ
Розділ 7. НЬЮ-ЙОРК-ЗАКАРПАТТЯ
Розділ 8. «МЕНЕ ЗАБИТО В ЧЕСНОМУ БОЮ»
Розділ 9. ЛІВІВСЬКА БРАМА
ВОГОНЬ САМОПОСВЯТИ
Додаток 1
Література
Радимо відвідати

ВИМІРИ НАУКОВОЇ СПАДЩИНИ

«...Професор Кандиба, почесний голова Державного інституту археології, устав сьогодні набагато раніше, ніж звичайно. Було зовсім рано. Вчора ж він засипав принади, а у вісім годин прийде Самойлович і так далі. Це ж 49, 49 літ йому сьогодні...»

У кожного, хто знається на історії археологічної науки України, ці декілька рядків безумовно можуть викликати безліч запитань. Що це за установа така – Державний інститут археології? Усім ж бо відомо, що в Україні є лише Інститут археології Національної академії наук України. І керує ним не голова, а директор, прізвище якого достатньо відоме. Саме ж згадане у цих рядках ім’я – Олег Кандиба – запитань викличе менше, адже знавці трипільської археологічної культури пригадають, що був такий дослідник, ще до війни. А от ким він ніколи не був, так це головою інституту, та ще й державного. Більш обізнані можуть додати, що й до 49 років Олег Кандиба не дожив, адже народився 1907 р., а загинув 1944 р. Одне слово, не абзац, а суцільна фантазія, скаже обізнана людина. І цілком матиме рацію, адже це насправді уривочок із літературного твору, опублікованого лише торік.

Найцікавіше те, що належить цей твір перу Олега Ольжича. Твір маленький, власне це кілька рукописних сторінок, чернетка із архіву[1], яка побачили світ лише 2007 р., коли в Україні відзначали 100-річчя від дня народження Олега Ольжича (поета), а одночасно – Олега Кандиби (археолога), а також Ідеаліста, Доктора, Кардаша (громадського й політичного діяча). Ясна річ, наведений вище перелік псевдонімів далеко не повний і сам по собі заслуговує на окрему розвідку. Отож читач, мабуть, зрозумів, що в усіх випадках йдеться про одну й ту саму людину.

У цій книзі йтиметься переважно про наукову спадщину, тож ми надалі використаємо «наукове» ім’я – Олег Кандиба. Адже всі наукові праці, про які піде мова у цій книзі, були видані саме під цим прізвищем. Олег Кандиба мав чимало псевдонімів – і для літературних творів, і для політико-публіцистичних, проте наукові праці завжди підписував лише власним прізвищем.

Можна тільки щиро пошкодувати, що не було в Україні голови (чи директора) археологічного інституту на прізвище Кандиба, адже цей науковець був цілком гідний такої посади. Проте судилося так, що вченому-археологу довелося займатися не розкопками і написанням монографій, а найкращі роки життя присвятити боротьбі за те, щоби знову з’явилася на політичній карті світу незалежна Україна. У цій боротьбі він загинув, по собі залишивши сина, поезію, публіцистику, наукові праці і добру пам’ять. Тож у цій книжці ми прагнемо віддати належне непересічній людині, ученому-археологу Олегу Кандибі.

[1] Чернетка називається «Зустріч» – це футуристичний опис зібрання друзів та знайомих у день 49-річного ювілею «почесного голови». Судячи із тексту, він міг бути написаний наприкінці літа або восени 1941 р. (див.: Ольжич О. Поезія. Проза. – К., 2007. – С.478).